Page 237 - 4420

(теплоносія) калориметри діляться на рідинні, газові і
твердотілі. Як рідкі теплоносії використовують мінеральні
оливи, дистильовану воду, нітробензол, кремній-органічні
рідини та ін.
Калориметричний метод можна використовувати для
вимірювання енергії, пропорційної до кількості тепла, що
виділилося за визначений відрізок часу (калориметричні
інтегратори), а також для вимірювання потужності.
Калориметричні ватметри зазвичай працюють в
діатермічному режимі, при якому потужність визначається за
зміною температури калориметричного середовища. Схема
такого ватметра показана на рис. 8.3. Потужність P x, що
споживається навантаженням R x, визначається з різниці
температур рідини (теплоносія) 1 на виході і вході
калориметра, яка вимірюється за допомогою термобатареї 2 і
мілівольтметра при постійній витраті рідини

P x=C·G· (Θ 2 – Θ 1), (8.20)

3
де C – питома об’ємна теплоємність рідини, Дж/(м ·К); G –
3
об’ємна витрата рідини, м /с; Θ 1 і Θ 2 – температура рідини
відповідно на вході і на виході калориметра.
Калориметричний ватметр зазвичай калібрують шляхом
пропускання відомого постійного струму І 0 резистором з
відомим опором R N, що розташований в калориметрі.
Калориметричний метод вимірювання енергії і
потужності характеризується похибками від зміни
температури оточуючого середовища (або температури
теплоносія на вході в калориметр), а також від нестабільності
теплових властивостей і швидкості теплоносія.
Нижня межа вимірювання калориметричних ватметрів
зазвичай становить 1 мВт. В діапазоні частот 50кГц…1МГц
похибка вимірювання лежить в межах 0,1–2%.

- 236 -