Page 112 - 4417

міцність на стискання. Але треба зважити й на те, що навіть у
випадку забезпечення міцності основи будівля або споруда
може вийти з ладу через втрату загальної стійкості масиву,
наприклад при зміщенні його по похилій тріщині. З цього
можна зробити висновок, що під час інженерно-геологічних
досліджень особливості залягання скельних ґрунтів необхідно
уважно вивчати. А загалом скельні ґрунти є надійними осно-
вами, в тому числі і в сейсмічних районах.
Таблиця 4.2 – Класифікація ґрунтів за ступенем
розчинності у воді

Ґрунти Ступінь розчинності, г/л
Нерозчинні менше 0,01
Важкорозчинні від 0,01 до 1
Середньорозчинні від 1 до 10
Легкорозчинні більше 10

4.3 Інженерно-геологічна xapaктеристика
великоуламкових і піщаних ґрунтів

Великоуламкові і піщані ґрунти називаються незв'язни-
ми. Структурні зв'язки між мінеральними зернами є уламками
порід у цих ґрунтах відсутні. Основними компонетами вели-
коуламкових і піщаних ґрунтів є глинисті (менше 0,005 мм),
пилуваті (від 0,005 до 0,05 мм) і піщані (від 0,05 до 2 мм) час-
тинки, а також уламки порід (більше 2 мм). Структура цих
ґрунтів визначається формою, розмірами і співвідношенням
перелічених вище компонентів. Для великоуламкових ґрунтів
характерна грубоуламкова (псефітова) структура, а для піща-
них — піщана (псамітова).
Відомо, що структура ґрунтів, що розглядаються, багато
в чому визначає їх опір зсуву, тобто міцність. Опір цих ґрунтів
зсуванню є опором тертю, прямо пропорційним тиску на
ґрунт. Ці ґрунти досить міцні, щоб сприймати значні тиски від
будівель і споруд без втрати міцності (стійкості). Так, за нор-
мами розрахунковий опір R таких ґрунтів: великоуламкових
— від 0,35 до 0,6 МПа, великих і середньої крупності пісків —
від 0,4 до 0,5, дрібних пісків — від 0,2 до 0,4, пилуватих — від
0,1 до 0,3 МПа.

113