Page 79 - 4405

де С В – концентрація титруючої речовини;
V В – еквівалентний об’єм титруючої речовини.
Підставивши значення Q А і Q В в рівняння (5.28),
одержимо залежність шуканої концентрації С А від
еквівалентного об’єму титруючої речовини:
С А = k Т V В, (5.29)
де k Т = k рC В/Q пр = const.
Таким чином, мірою концентрації невідомого компонента
проби при титруванні є еквівалентний об’єм титруючої
речовини.
У міру надходження титруючої речовини в пробі
змінюється концентрація шуканої речовини А, так як вона
зв’язується титруючою речовиною В. До моменту
еквівалентності в пробі є надлишок речовини А. У момент
еквівалентності, коли вся речовина А в пробі прореагувала, в
суміші присутні тільки продукти реакції титрування
(речовини М і N). Цей момент називається кінцевою точкою
титрування.
Якщо титруюча речовина продовжує поступати після
досягнення кінцевої точки, то в розчині з’являється її
надлишок і концентрація титруючого розчину зростає. Отже,
хід процесу титрування можна контролювати за зміною
концентрації титруємої речовини А до кінцевої точки і за
зміною концентрації титруючої речовини В після кінцевої
точки. Для цього можна використовувати різні прилади для
вимірювання концентрації.
Залежність фізико-хімічного параметру, за величиною
якого контролюють хід процесу титрування, від кількості
титруючої речовини називається кривою титрування.
Титрування, при якому використовують титруючу
речовину у вигляді розчину речовини В відомої постійної
концентрації, називають об’ємним.

78