Page 50 - 4405

сумою виміряних об'ємів за визначений період часу. До них
відносять ротаційні, з овальними шестернями, кільцеві,
ковшові та інші.
Об’ємна кількість газу V, яка пройшла через лічильник за
час t, визначається з рівняння
V  mV  qt , (4.24)
o
де V о – об’єм газу, який витісняється розділювальними
елементами (поршнем, диском, роторами і т.п.) за один цикл
чи оберт, практично дорівнює об’єму вимірювальної камери
або ж камер приладу; m – кількість ходів чи обертів
розподільчого елемента за час t і q – об’єм газу, що протікає
через внутрішні зазори приладу за одиницю часу. Об’ємна
витрата Q може бути визначена із виразу
Q  nV  , q (4.25)
o
де n - кількість ходів чи обертів роздільного елемента за
одиницю часу.
Очевидно, між n i m буде таке співвідношення: n=m/t.
Лічильний механізм приладу і відповідно відліковий пристрій
витратоміра покажуть: V  m V ; Q  n V , де V 1 – об’єм
П П 1 П П 1
газу, що враховується приладом за одне спрацювання
лічильного механізму; m П – кількість спрацювань лічильного
механізму за час t і n П – кількість спрацювань лічильного
механізму за одиницю часу.
Вираз для визначення похибки має вигляд:
V  V
  П . (4.26)
V
V
Підставляючи сюди значення V П, V, Q П і Q із попередніх
рівнянь і позначивши через i  m/ m  n n / передавальне
П П
число редуктора між роздільним елементом і лічильним
механізмом, отримаємо:
V 1  qt 
  1     . 1 (4.27)
V
iV 0  V 
49