Page 40 - 4396

Опором називається ідеальний пасивний елемент, у якому незворотно
поглинається енергія. Опір є моделлю реальних елементів, у яких енергія
перетворюється в інший вид (теплову, механічну та ін.) або електромагнітну
енергію іншої якості.
Термін «опір» і його позначення R застосовують як для позначення цього
елемента, так і для його кількісної оцінки:
а) для постійного струму
= / , (9.1)
б) для змінного струму
= / . (9.2)
Опір вимірюють в Омах (Ом).
Ємність — ідеальний пасивний елемент, у якому накопичується енергія
електричного поля.
За своїми властивостями до ємності наближається реальний елемент —
конденсатор (якщо в ньому знехтувати опором втрат та індуктивними
властивостями затискачів). Термін «ємність» і його позначення Сза-
стосовують як для позначення ємнісного елемента, так і для його кількісної
оцінки:

= , (9.3)

де q – накопичений в ємності заряд; u – напруга на ємності.
Заряд вимірюють в Кулонах (Кл), ємність — у Фарадах (Ф).
Індуктивність — це ідеальний пасивний елемент, у якому накопичується
енергія магнітного поля. Фізичною моделлю індуктивності є ідеалізована

котушка самоіндукції.
Взаємна індуктивність (взаємоіндукція) характеризує фізичні процеси в
двох або більше ідеалізованих котушках самоіндукції, що мають спільне
магнітне поле.
Індуктивність тавзаємоіндукція вимірюють в Генрі (Гн).
Активні елементи кола — це джерела енергії, що зумовлюють появу в
пасивних елементах струмів і напруг. У теорії кіл основними є два види
ідеальних джерел — джерела напруг і джерела струмів.
Ідеальне джерело напруги — активний елемент, напруга на затискачах
якого не залежить від струму, що протікає через джерело. Ідеальне джерело
напруги називають також ідеальним джерелом електрорушійної сили.
Будь-яке реальне джерело (акумулятор, випрямляч, електромеханічний
або електронний генератори та ін.) істотно відрізняється від ідеального
передусім тим, що не може забезпечити нескінченно велику потужність, яку
забезпечує ідеальне джерело в режимі короткого замикання (КЗ).
Ідеальне джерело струму — активний елемент, струм якого не залежить
від напруги на його затискачах.
У теорії кіл розглядається реальне джерело струму, у якого внутрішній
опір R i увімкнений паралельно джерелу. У разі паралельного з'єднання
доцільно використовувати внутрішню провідність G i=1/R i.
39