Page 11 - 4395

Ключ, використовуваний в симетричному шифруванні,
називатимемо секретним ключем. Два ключі, використовувані при
асиметричному шифруванні, називатимемо відкритим (публічним)
ключем і закритим (таємним) ключем. Закритий ключ тримається в

секреті, але називати його будемо закритим ключем, а не секретним,
щоб уникнути плутанини з ключем, використовуваним в
симетричному шифруванні. Закритий ключ позначатимемо KR,

відкритий ключ - KU.
Припустимо, що всі учасники мають доступ до відкритих
ключів один одного, а закриті ключі створюються локально кожним
учасником і, отже, розподілятися не повинні.

У будь-який час учасник може змінити свій закритий ключ і
опублікувати відкритий ключ, що становить йому пару, замінивши
ним старий відкритий ключ.

Діффі і Хеллман описують такі вимоги, які повинен
задовольняти алгоритм шифрування з відкритим ключем:
 обчислювально легко створювати пару (відкритий ключ KU і

закритий ключ KR);
 обчислювально легко, маючи відкритий ключ і

незашифроване повідомлення М, створити відповідне зашифроване
повідомлення С= Е [М];
KU
 обчислювально легко дешифрувати повідомлення,
використовуючи закритий ключ М = D [C] = D [E [M]];
KR
KR
KU
 обчислювально неможливо, знаючи відкритий ключ KU,
визначити закритий ключ KR.

 обчислювально неможливо, знаючи відкритий ключ KU і
зашифроване повідомлення С, відновити початкове повідомлення М.
 можна додати шосту вимогу, хоча вона не виконується для

всіх алгоритмів з відкритим ключем: функції шифрування E (англ.

Encrypt) і дешифрування D (англ. Decrypt) можуть застосовуватися у
будь-якому порядку:

М = Е [D [M]] = D [E [M]].
KU
KR
KU
KR
Це достатньо сильні вимоги, які вводять поняття
односторонньої функції з люком.
Односторонньою функцією називається така функція, у якої
кожен аргумент має єдине зворотне значення, при цьому обчислити
саму функцію легко, а обчислити зворотну функцію важко. Тобто

Y = f(X) – легко,
-1
X = f (Y) – важко.

11