Page 44 - 4391
P. 44

Піщано-алеврито-глинисті  пачки,  які  чітко  виділяються
                            на  каротажних  діаграмах,  мають  звичайно  обмежене
                            розповсюдження по площі і різко змінюють свою потужність.
                            При розчленовуванні такої товщі основна увага приділяється
                            не  окремим  пласткам,  а  їх  пачкам  -  комплексам.  Пачка
                            пластів,  що  складається  з  численних  перешарувань  глин  і
                            алевролітів,  часто  простежується  на  значній  території,  що
                            сприяє  розчленовуванню  і  зіставленню  розрізів  з  відносно
                            одноманітними умовами накопичення осадів.
                                  У  карбонатних  розрізах  опорними  пластами  можуть
                            служити теригенні породи, глинисті вапняки і інтервали зміни
                            карбонатних порід глинистими.
                                  Після  завершення  зіставлення  розрізів  і  виділення
                            основних     опорних     пластів    в   першому      наближенні
                            приступають  до  побудови  кореляційних  схем.  Розрізняють
                            локальні  і  регіональні  (міжрайонні)  кореляційні  схеми.
                            Локальні  кореляційні  схеми  складають  для  площ,  в  межах
                            яких  досліджувані  відклади,  характеризуються  відносною
                            витриманістю літолого-фаціальних властивостей. Регіональні
                            кореляційні схеми призначені для вивчення крупних ділянок
                            земної кори, в межах яких спостерігаються заміщення фацій,
                            виклинювання пластів і цілих стратиграфічних комплексів.
                                  Для  складання  кореляційної  схеми  проводять  наступні
                            підготовчі  роботи:  вибір  напряму  профілю  кореляції:
                            розділення всього розрізу, що розкривається свердловинами,
                            на  окремі  товщі,  що  підлягають  детальній  кореляції;
                            виявлення  для  кожної  виділеної  товщі  опорного  пласта,
                            ідентичність  якого  в  різних  свердловинах  доведена  по
                            каротажних  кривих  і  кернах.  Складання  кореляційної  схеми
                            починають  з  виділення  у  всіх  розрізах  свердловин  одного  з
                            опорних  пластів  досліджуваної  товщі.  Вибраний  опорний
                            пласт  повинен  бути  достатньо  характерним  і  надійно
                            простежуватися не тільки на даній площі, але і за її межами.
                                  Для  полегшення  зіставлення  кривих  одна  з  меж
                            опорного  пласта  береться  за  горизонтальну  площину.  Ця
                            площина зображується на кресленні у вигляді горизонтальної
                            лінії  -  лінії  зіставлення.  Лінія  зіставлення  проводиться  по
                            покрівлі або підошві пласта залежно від чіткості виділення на
                            каротажних кривих тієї або іншої межі.
                                                           43
   39   40   41   42   43   44   45   46   47   48   49