Page 32 - 4391

5.5.3. Побудувати графічне зображення неприв’язаних
кривих.
5.5.4. На прив’язуваній кривій вибрати характерну
ділянку довжиною 20 м (50 точок). За першу точку (і = 1)
береться точка (з множини точок характерної ділянки), яка
знаходиться на найменшій глибині. Останньою точкою
(і = 50), відповідно, буде точка (з множини точок характерної
ділянки) з найбільшою глибиною, і буде знаходитись на 20 м
нижче від першої точки.
5.5.5. Розрахувати коефіцієнт кореляції характерної
ділянки прив’язуваної кривої і суміжної ділянки опорної
кривої такого ж розміру (20 м). Суміжна ділянка опорної
кривої береться у тому ж самому інтервалі глибин, у якому
знаходиться на даному етапі характерна ділянка прив’язуваної
кривої.
5.5.6. Змістити прив’язувану криву на один крок
квантування в сторону тієї ділянки опорної кривої, яка
аналогічна характерній ділянці прив’язуваної кривої. Тобто,
після зміщення прив’язуваної кривої кожен квант цієї кривої
буде зміщений на 0,2м відносно попереднього розміщення
вверх або вниз вздовж розрізу (залежно від того, в який бік
переміщати прив’язувану криву). Опорна крива залишається
нерухомою.
5.5.7. Повторювати пп.5.5.5. та 5.5.6. до моменту:
− у випадку переміщення прив’язуваної кривої вверх
вздовж розрізу, коли верхня границя характерної ділянки,
внаслідок зміщення, не стане вище на декілька кроків
квантування (10-20 точок) верхньої границі аналогічної
ділянки опорної кривої;
− у випадку переміщення прив’язуваної кривої вниз
вздовж розрізу, коли нижня границя характерної ділянки,
внаслідок зміщення, не стане нижче на декілька кроків
квантування (10-20 точок) нижньої границі аналогічної
ділянки опорної кривої.
5.5.8. З множини розрахованих значень коефіцієнта
кореляції вибираємо максимальне. Змістити прив’язувану
криву на те місце, де вона знаходилась, коли було
розраховано максимальний коефіцієнт кореляції.

31