Page 31 - 4391

n
(
 x i  x *) y ( i  y)
R=  i 1 , (5.1)
n n
 x( i  x) 2 *  y( i  y) 2
 i 1  i 1

де x i, y i – покази відповідно опорного і прив’язуваного
методів; і = 1, 2, …, n; n – кількість квантів вибраної
характерної ділянки кривої, що прив’язується.
n
 x i
x  i1 , (5.2)
n
n
 y i
y  i1 . (5.3)
n

Алгоритм прив’язки полягає в тому, що на
прив’язуваній кривій вибирається найбільш характерний
інтервал порядку 30-40м, який включає n-точок. Аналогічний
інтервал знаходять на опорній кривій. Проводиться
послідовне переміщення вибраної ділянки прив’язуваної
кривої вздовж опорної кривої в сторону аналогічної ділянки
на опорній кривій за кроками квантування Δ. На кожному
кроці Δ розраховується функція взаємної кореляції. Далі
проводиться пошук її максимального значення, яке буде
відповідати найкращому варіанту прив’язки. Кількість кроків
від початку переміщення кривої δ, яка відповідає maxR(δ),
приймається за величину зсуву, на яку потрібно змістити
прив’язувану криву.

5.5 Порядок виконання роботи
5.5.1. Оцифрувати опорну криву (з кроком квантування
0,2м)
5.5.2. Оцифрувати прив’язувану криву (з кроком
квантування 0,2м)

30