Page 19 - 4367

оптичному волокні. З цієї причини технічні характеристики
багатомодових кабелів гірші, ніж одномодових.
У результаті багатомодові кабелі використовують в
основному для передачі даних на швидкостях не більше 1
Гбіт/с на невеликі відстані (до 300-2000 м), а одномодові - для
передачі даних з надвисокими швидкостями в декілька
десятків гігабіт на секунду (а при використанні технології
DWDM - до декількох терабіт у секунду) на відстані до
декількох десятків і навіть сотень кілометрів.
Як джерела світла у волоконно-оптичних кабелях
використовують: світлодіоди, або світловипромінюючі діоди
(Light Emitted Diode, LED), напівпровідникові лазери, або
лазерні діоди.
Для одномодових кабелів використовують тільки лазерні
діоди, тому що при такому малому діаметрі оптичного
волокна світловий потік, створюваний світлодіодом,
неможливо без великих втрат направити в волокно - він має
надто широку діаграму спрямованості випромінювання, в той
час як лазерний діод - вузьку. Дешевші світлодіодні
випромінювачі використовуються тільки для багатомодових
кабелів.
Вартість волоконно-оптичних кабелів на даний час
ненабагато перевищує вартість кабелів на основі витої пари,
але проведення монтажних робіт з оптоволокном обходиться
набагато дорожче через трудомісткість операцій і високу
вартість вживаного монтажного обладнання.
Кожний тип кабелю має свої переваги й недоліки, так що
при виборі треба враховувати як особливості розв'язуваного
завдання, так і особливості конкретної мережі, у тому числі й
використовуваної топології.
Можна виділити такі основні параметри кабелів,
принципово важливі для використання в локальних мережах:
1. Смуга пропускання кабелю (частотний діапазон
сигналів, що пропускаються кабелем) і загасання сигналу в

18