Page 33 - 4349
P. 33

використовуючи засоби відомих ГІС. Набір цих методів не можна
                  визначити  однозначно.  Дослідники  звичайно  самі  в  залежності
                  від  цілей  і  поглядів  відбирають  свою  групу  методів,  система
                  яких, на їх погляд, дає найповнішу реалізацію цілей просторово-

                  часового  аналізу.  В  даному  випадку  розглянемо  лише  основні
                  методи, кожен із яких володіє широкими можливостями в області
                  формалізації і моделювання:

                         1)  метод  розмитих  (нечітких)  множин  –  метод  «розмитої»
                  класифікації,  в  якій  кожний  з  показників  характеризуються
                  різним  ступенем  приналежності  до  всіх  класів.  Застосовується
                  для  моделювання  процесів  взаэмодії  в  умовах  розмитості

                  географічного простору;
                         2)  метод  нейронних  мереж  –  система,  здатна  до
                  самонавчання,  яка  дозволяє  класифікувати  багатовимірні  явища

                  при  недостатній,  а  у  ряді  випадків  і  спотвореній,  інформації.
                  Метод дозволяє виділити і моделювати різні ситуації, оцінювати
                  період  їх існування і давати прогнозну картину розвитку;

                         3) теорія хаосу –  цей метод дозволяє визначити, наскільки
                  хаотична поведінка окремих ланок просторових структур здатна
                  вплинути на межі нормальних варіацій їхніх параметрів;

                         4) теорія катастроф – один з основних методів для вивчення
                  переривчастих змін, якісних стрибків. Дозволяє оцінити не тільки
                  стабільність форм, але і їхня появу, розвиток і зникнення;
                         5)  фрактальний  аналіз  –  зручний  інструмент  для  опису  і

                  моделювання  географічних  процесів  і  явищ,  які  породжують
                  структури,  що  володіють  повною  мірою  властивостями
                  самоподібності  і  представляючі  схожі  закономірності  в  різних

                  просторових і часових масштабах [4, 7, 8].
                         Під  математико-картографічним  моделюванням  розуміють
                  органічне  комплектування  математичних  і  картографічних
                  моделей  в  системі  «створення  –  використання  карт»  для

                  конструювання або аналізу тематичного змісту карт.
                         Карта  представляє  собою  математично  строго  визначену
                  формалізовану  модель,  побудову  якої  проводиться  по  канонам

                  математичної картографії. Модельована дійсність на карті, як і в
                  математичній моделі, передається в умовній знаковій формі, але
                  карта  володіє  властивістю,  яка  відрізняєїї  від  математичної  і

                  будь-якої        іншої       моделі,       вона       візуалізує       територіальну
                  конкретність.


                                                              32
   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38