Page 8 - 4348

просторових об'єктів, які використовуються в більшості існуючих
ГІС, ґрунтується на такій класифікації:
• об'єкт має тільки чітко встановлене місцерозташування
(точка);

• об'єкт має місцерозташування і довжину (складається з
двох та більше точкових об'єктів - лінія);
• об'єкт має довжину і ширину (обмежується, що

найменше трьома лінійними об'єктами - полігон);
• об'єкт має довжину, ширину і висоту (обмежується, що
найменше чотирма полігонними об'єктами - об'єм).
Залежно від тематики просторові об'єкти в базах даних

можуть бути згруповані в шари, інакше називаються
оверлейними програмами або темами. Один шар може окремий
тип або взаємопов'язану групу просторових об'єктів. Наприклад

шар гідрографії може мати єдиний сегментований лінійний об'єкт
типу лінія (річка) або може включати потоки, озера, берегову
лінію і болота. Найбільш відомі два способи представлення

зображення в цифровому виді: позиційний (растровий) і
структурно-описовий (векторний).
Просторова інформація ГІС містить метричну частину, яка

описує позиційні властивості об'єктів, а також пов'язані з нею
змістовні (семантичні, тематичні) атрибути, або просто
"атрибути".
Атрибути поділяються на внутрішні та зовнішні. До

внутрішніх відносять ідентифікатори (унікальні мітки) масивів
однорідних даних (тобто об'єктів), а також опис топології
просторових об'єктів. Зовнішні атрибути - інформація, яка як

правило міститься в легенді карти (наприклад для ґрунтової
карти - ґрунтові різновидності; для гіпсометричної карти - шкала
висот, тощо). Концептуально, ГІС може розглядатися як
нагромадження (накопичення) системи картографічних шарів, де

кожен шар вирівнюється або реєструється в усіх інших шарах.
Загалом, кожен шар містить унікальну географічну "тему" або
тип даних. Ці "теми" можуть містити наприклад, топографію,

грунти, землекористування, кадастрову інформацію
(землевласники) інформацію, або інфраструктуру, таку як дороги,
трубопроводи, лінії електропередач або мережа серверів.

7