Page 7 - 4348

придатну для обробки засобами автоматизації. Це зумовлює
необхідність наявності в структурі ГІС блоку введення даних, що
дозволяє виконувати операції цифрування і кодування джерел
різного типу. Часто це найбільш трудомістка, дорога і найменш

автоматизована частина технологічного ланцюга створення будь-
якої ГІС.
У даний час планомірне цифруваня карт, перехід усього

процесу створення карт на цифрові методи і формування
картографічних (топографічних) банків даних здійснюється
багатьма державними топографокартографічними службами.
Процес перетворення реальної дійсності в дані для ГІС

(геоінформаційну основу) може бути достатньо складним і
включати декілька проміжних етапів.
Найбільш відомі проміжні етапи частково формалізованих

даних є різні види карт (топографічні, тематичні), аеро- і космічні
знімки, допоміжні дані (геологічні розрізи). Істотна частина
матеріалів аерокосмічних зйомок і інших даних, отриманих за

допомогою програм дистанційного зондування Землі з космосу,
приймається зараз безпосередньо у цифровому форматі, що
значно спрощує їх використання як джерела даних для ГІС, яке є

незамінною основою для вирішення різноманітних завдань
моніторингу довкілля.
Після оцифрування в базі даних з'являються 3 типи
просторових об'єктів:

• цифрові версії реальних об'єктів, наприклад будинків,
полів;
• цифрові версії штучних особливостей карти, наприклад

горизонталі рельєфу;
• штучні об'єкти, створені для цілей бази даних,
наприклад, комірки растрових карт.
Реальні просторові об'єкти представлені в базах даних у

двох тотожних станах:
• елемент насправді - як фізичний або юридичний об'єкт
(контур будівлі, ділянки землекористування і т. п.);

елемент представлений в базі даних, як інформаційна
модель реального об'єкту або явища (структуровані набори
атрибутивних даних).

Цифрове представлення просторових об'єктів в базі даних
вимагає вибору відповідних типів об'єктів. Стандартний набір

6