Page 137 - 4336

Класифікацію приймачів системи GPS можна здійснити за

основою типу спостережуваних величин (наприклад, кодові

псевдовіддалі або фази носія) та доступу до кодів. Популярні

GPS-пристрої видають тривимірне місцеположення у вигляді

широти, довготи і висоти, або у певній системі картографічної

проекції.

11.1.4 Характеристики системи й точності

Розрізняють два ступені експлуатаційної готовності

системи: перший – початкова експлуатаційна готовність, другий

– повна експлуатаційна готовність.

Стану початкової готовності було досягнуто у липні 1993 р.,

коли 24 супутники GPS (типів Block І/ІІ/ІІА) вже працювали і

стали доступними для навігації. Офіційно про стан початкової

готовності було оголошено міністерством оборони США

8 грудня 1993 р.

Стану повної експлуатаційної готовності було досягнуто,

коли 24 супутники типів Block II/II А запрацювали на своїх

призначених орбітах і сузір'ях та були випробувані для

військових функцій. Хоча 24 супутники типу Block II і супутники

типу Block IIA були доступні з березня 1994 р., про повну

готовність не оголошували аж до 17 липня 1995 р., що вказує на

широку програму випробувань.

Вибір конкретної методики GPS-спостережень залежить від

певних вимог проекту, вирішальну роль тут відіграє бажана

точність.

Визначення місцеположення точки. Коли використовується

один приймач, то визначення місцеположення точки зазвичай

здійснюється за кодовою псевдовіддаллю. Ідея позиціювання

137