Page 58 - 4324

визначення необхідно проводити на місці відбору проби.
Для вимірювання окисно-відновного потенціалу як
індикаторний електрод використовують платиновий, а
допоміжний – хлорсрібний або каломельний. Загальний
азот проводять методом К’єльдаля. Аналіз можна
проводити не відразу після відбору проби води, тоді в
цьому випадку пробу консервують з додаванням 1 мл
концентрованої сірчаної кислоти або 2 – 4 мл хлороформу
на 1 л проби. Азот органічних сполук визначається у
поверхневих та стічних вод у вигляді аміаку після їх
розкладу методом К’єльдаля.
Загальний фосфор у воді також визначають вміст
фосфору в усіх сполуках. У розчиненому стані фосфор
може бути у вигляді молекул ортофосфорної кислоти та її
іонів, фосфатів та у вигляді різноманітних органічних
сполук. У нерозчиненому стані фосфор перебуває у
вигляді малорозчинних фосфатів, природних мінералів та
різноманітних нерозчинних у воді органічних сполук.
Загальний вміст фосфору визначають фотометричним
методом. Результати визначення виражають в мг Р/л
проби води.
Фосфор органічних сполук. знаходиться у водному
середовищі у вигляді завислих частинок і розчинених
форм. Органічний фосфор визначається як різниця між
загальним і неорганічним фосфором, що визначаються
фотометричним методом.
Вуглець органічних сполук окислюють в присутності
інших окисників або фотохімічним окисленням до СО 2.
Органічний вуглець не визначають у день відбору проби,
тому пробу консервують додаванням 1 мл концентрованої
сірчаної кислоти на 1 л води. Результати аналізу
виражають у мг С/л проби води.
Хімічне споживання кисню (ХСК). Хімічні елементи
(крім азоту), які присутні в органічній речовині,
окислюються до своїх оксидів, а азот у кислому
–
середовищі утворює іони NH 4 . Для визначення ХСК
використовують такі методи: перманганатний, податний,
дихроматний та церієвий. Визначення XCK проводять
після відбору проби, в іншому випадку пробу
консервують з додаванням 2 мл розведеної сірчаної
кислоти (1 : 2) на 100 мл проби.

57