Page 27 - 4324
P. 27

туман  є  багатокомпонентною  суміші  газів  і  аерозольних
            частинок  первинного  і  вторинного  викидів.  Атомарний
            кисень  і  озон  здатні  вступати  в  реакції  з  різними
            органічними  сполуками,  внаслідок  чого  утворюються
            різні  вільні  радикали.  Такий  ланцюг  перетворень  за
            участю вільних радикалів є основою для утворення смогу.
                  Розрізняють смог лос-анджелеського і лондонського
            типів.
                  Смог  лондонського  типу  практично  не  утворює
            нових речовин і його токсичність залежить від первинних
            забруднювачів.  Основними  компонентами  даного  типу
            смогу є  SO 2, H 2SO 4 та кіптява. Процес перетворення SO 2
            на H 2SO 4 найкраще відбувається в умовах вологого вітру
            і, як правило, з жовтня по лютий. Вперше такий тип смогу
            спостерігався 5 грудня 1952 р. в Лондоні  і тому отримав
            назву “лондонський смог”.
                  Також в  смозі можуть бути присутні вихлопні гази
            автотранспорту (CO, NO i NO 2). Смог лос-анджелеського
            типу  (фотохімічний  смог)  вперше  був  встановлений  у
            1930-х р.р. над Лос-Анджелесом (США). Для виникнення
            смогу  даного  типу  необхідний  сонячне  світло,  яке
            викликає фотохімічні перетворення у суміші вуглеводнів
            та оксидів азоту автомобільних викидів. Він представляє
            собою  сухий  туман  з  вологістю  70 %,  для  якого
            характерна  жовто-зелена  або  сиза  димка.  В  його
            утворенні  важливу  роль  відіграють  оксиди  азоту,  які
            вступають  у  реакцію  вуглеводнями  під  дією  сонячного
            світу.  Виникнення  фотохімічного  смогу  відбувається  за
            наступними  реакціями під  дією  сонячних променів  і  без
            наявності вуглеводнів:
                  NO 2 → NO + O,   O + O 2 → O 3,  O 3 + NO → O 2 +
                                         NO 2
            і  потім  процес  повторюється,  при  цьому  концентрація
            оксидів азоту не перевищує небезпечного рівня. Але якщо
            в  атмосферному  повітрі  присутні  вуглеводні,  то  NO,
            взаємодіючи  з  ними,  утворює  ПАН  (пероксіацилнітрат
            СH 3COO 2NO 2 – агресивні, шкідливі органічні  сполуки)  і
            сприяє  значному  накопиченню  в  атмосфері  озону.  Озон,
            вступаючи  також  у  реакцію  з  вуглеводнями,  утворює
            альдегіди. Найбільш небезпечним є озон. Швидкість його
            утворення     залежить     від   освітлення,    тому     його

                                          26
   22   23   24   25   26   27   28   29   30   31   32