Page 36 - 4323
P. 36

більшості біогенних елементів і загального азоту (понад 1000 мкг/л)
                            зафіксовані поблизу м. Бердянськ.
                                  Відповідно  до  градації  академіка  В.  І.  Бєляєва  щодо  стану
                            морських  екосистем,  сучасний  стан  екосистем  таких акваторій,  як
                            ПЗЧМ і Азовське море можна віднести до 7–8 – бального рівня. На
                            відміну від північно-західного шельфу Чорного моря, забруднення
                            біогенних  елементів  вод  північно-східної  частини  Чорного  моря
                            характеризується відносно низьким рівнем. Аналіз часової динаміки
                            концентрацій  біогенних  елементів  показав,  що  за  останні  роки  у
                            водах  ПЗЧМ  відзначається  тенденція  зменшення  фосфатів  при
                            збільшенні рівня органічного та загального азоту.
                                  Забруднення морського середовища токсичними речовинами.
                            Разом  з  евтрофікацією  актуальною  для  Чорного  та  Азовського
                            морів  є  проблема  хімічного  і,  в  першу  чергу,  нафтового
                            забруднення, яке завдає значної шкоди придонним екосистемам та
                            певним видам господарської діяльності (рибальство, туризм та ін.).
                            Згідно  із  статистичними  даними,  середній  об'єм  розлитої  нафти
                                             3
                            становить  160  м   на  1  млн  тонн  нафти,  яка  транспортується
                            танкерами.
                                  У  воді  і  донних  відкладах  Чорного  та  Азовського  морів
                            виявлені токсичні забруднюючі речовини, контроль за вмістом яких
                            передбачено Бухарестською Конвенцією: нафтові вуглеводні (НВ),
                            феноли,  хлоровані  вуглеводні,  токсичні  важкі  метали  (ВМ),
                            радіонукліди.
                                  Досить  висока  частота  виявлення  у  морському  середовищі
                            обох  морів  характерна  для  НВ,  ароматичних  і  поліароматичних
                            нафтових  вуглеводнів  (АВВ  і  ПАВ),  поліхлорованих  біфенілов
                            (ПХБ),  ДДТ  і  його  метаболітів  (ДДД,  ДДЕ),  ізомерів  ГХЦГ,
                            синтетичних  поверхнево-  активних  речовин  (СПАР)  і  деяких
                            токсичних ВМ.
                                  У  воді  Чорного  моря  найвищі  концентрації  нафтових
                            вуглеводнів, відзначені в районі Одеської затоки, прибережних вод
                            ПБК  (Севастопольска  бухта),  мису  Тарханкут.  За  даними
                            статистики,  45  %  нафтового  забруднення  Світового  океану
                            припадає на транспортування, де основними причинами є: аварії на
                            нафтових  танкерах,  інших  суднах;  забруднення,  пов’язані  з
                            несанкціонованими  скидами  суден.  Мазут  становить  найбільшу
                            небезпеку  для  морської  екосистеми,  оскільки  до  його  складу
                            входять  тверді  й  рідкі  вуглеводні,  у  тому  числі  поліциклічні
                            ароматичні вуглеводні, які мають канцерогенні властивості.
                                  За    попередніми    дослідженнями,     рівень   нафтового
                            забруднення  прикерченського  чорноморського  району  можна
                            характеризувати  як  незначний.  Так,  згідно  з  даними  багаторічних
                                                             38
   31   32   33   34   35   36   37   38   39   40   41