Page 15 - 4298

припущення, закладені в основу моделі, виконуються
(обмеженість складських приміщень, фіксований розмір
партії, знижки, що надаються постачальником за великий
розмір партії тощо).
Для забезпечення ритмічного виробництва без
простоїв підприємства змушені створювати резервний
запас, величина якого впливатиме на момент розміщення
замовлення. При цьому оптимальна величина резерву буде
відповідати розміру, при якому сума витрат на його
зберігання та ризиків від втраченого прибутку є
мінімальною.
Ціноутворення є одним із ключових стратегічних
управлінських рішень, які спрямовані на досягнення
максимізації прибутку. Не останню роль тут відіграє аналіз
релевантних витрат, адже саме сума повної собівартості
зазвичай лежить в основі ціноутворення за методом
«витрати плюс».
Витрати при ціноутворенні враховуються
підприємствами залежно від їх становища на ринку.
Підприємства-монополісти формують ціну власного
продукту базуючись на собівартості, додаючи до неї бажану
норму рентабельності.
Підприємства-учасники конкурентного ринку не
можуть формувати ціни таким чином, проте вони
враховують витрати при формуванні оптимальної
виробничої програми, а також при прийнятті рішень про
спеціальні замовлення.
Релевантність витрат при ціноутворенні залежить від
терміну прийняття рішень: короткострокове рішення
приймається на основі змінних витрат, а довгострокове –
змінних і повних витрат. У будь-якому разі прийняття
різних типів рішень щодо ціноутворення має свої
особливості залежно від становища підприємства на ринку
та терміну прийняття рішення, що обов’язково потрібно
враховувати.

14