Page 66 - 4290

За даними мікрозондування можна достатньо детально
розчленовувати алевролітово-глинисті пачки і виділяти в них
тонкі прошарки, що володіють добрими колекторськими
властивостями.

Карбонатні породи. Диференціювати карбонатні породи,
особливо виділити вапняки і доломіти за даними каротажу дуже
важко.

Мергелі. Уявний опір мергелів коливається в дуже широких
межах і сильно залежить від їх пористості й ступеня глинистості.
На відміну від глинистих пісковиків і алевролітів, пористість
мергелів не змінюється з глибиною залягання. Мабуть, це

пов'язано з тим, що карбонатний матеріал мергелів утворює
жорсткий скелет породи, що виключає або утруднює їх
ущільнення під тиском порід, що залягають вище.

Рихлі високопористі різновиди мергелів мають невисокі
(приблизно 5-7 Омм) питомі опори, тоді як у щільних мергелів,

величина їх сягає сотень Омметрів. Отже, на діаграмах уявних
опорів мергелі характеризуються найрізноманітнішими показами.
На діаграмах ПС мергелі вирізняються, як і глини,

відсутністю відхилень від нульової лінії (лінії глин).
На діаграмах опорів вони характеризуються високими
значеннями уявних опорів на кривих, отриманих звичайними
зондами, і відсутністю позитивних приростів на кривих,

зареєстрованих градієнт- і потенціал-мікрозондами.
На діаграмах гама-каротажу мергелі займають проміжне
положення між вапняками й глинами. У середньому природна

радіоактивність мергелів вища в порівнянні з чистими вапняками
й пісковиками, але нижча, ніж природна радіоактивність глин,
глинистих алевролітів і аргілітів.
На діаграмах НГК мергелі виділяються, як і інші глинисті

породи (наприклад, глинисті алевроліти і глинисті пісковики)
більш високими показами, ніж глини, і більш низькими, ніж
щільні вапняки і міцно зцементовані пісковики.

З деяким наближенням мергелі можна розглядати як
глинисту породу, що скріплена карбонатним цементом. Цемент
запобігає розбуханню і розмоканню у воді глинистих частинок,

укладених у породі, внаслідок чого на кавернограмах мергелі, як

63