Page 160 - 4276

котрого в повітрі приміщень не досягає вибухонебезпечних
концентрацій.
Клас П-ІІа – зони приміщень, в котрих є тверді або волокнисті
горючі речовини. Горючий пил і волокна не виділяються.
Клас П-ІІІ – зовнішні установки, де застосовуються або
зберігаються горючі рідини з температурою спалаху пари понад 61С,
а також тверді горючі речовини.

Клас зони визначають технологи спільно з електриками
проектної або експлуатаційної організації, виходячи з характеристики
навколишнього середовища.

7 Пожежна безпека будівель та споруд

На розвиток пожежі у будівлях та спорудах значно впливає
здатність окремих будівельних елементів чинити опір впливу
теплоти, тобто їх вогнестійкість.
Межа розповсюдження вогню - максимальний розмір
пошкоджень, см, яким вважається обвуглення або вигорання
матеріалу, що визначається візуально, а також доплавлюванням
термопластичних матеріалів.

Вогнестійкість – здатність будівельних елементів та
конструкцій зберігати свою несучу здатність, а також чинити опір
нагріванню до критичної температури, утворенню наскрізних тріщин
та поширення вогню. Всі будівлі та споруди за вогнестійкістю
поділяють на п’ять ступенів (табл.11.4) Вогнестійкість конструкцій та

елементів будівель характеризується межею вогнестійкості.
Межа вогнестійкості – це час (у годинах) від початку
вогневого стандартного випробування зразків до виникнення одного з
граничних станів елементів та конструкцій (втрата несучої та
теплоізолюючої здатності, щільності). Межі вогнестійкості та
максимальні межі розповсюдження вогню визначаються шляхом
дослідження у спеціальних печах під відповідним навантаженням.

Будівля може належати до того чи іншого ступеня
вогнестійкості, якщо значення меж вогнестійкості та розповсюдження
вогню усіх конструкцій не перевищує значень вимог СНиП 2.01.02-
85.

160