Page 197 - 4275

вибухонебезпечні суміші в разі аварії.
Пожежонебезпечна зона – це простір, де можуть бути горючі
речовини як за нормального технологічного процесу, так і за
можливих його порушень.
Клас П-І – зони приміщень, у котрих застосовують або
зберігають горючі рідини з температурою спалаху вище 61 С.
Клас П-ІІ – зони приміщень, де виділяється горючий пил або

волокна з нижньою концентраційною межею поширення полум’я
3
понад 65 г/м об’єму повітря, або вибухонебезпечного пилу, вміст
котрого в повітрі приміщень не досягає вибухонебезпечних
концентрацій.
Клас П-ІІа – зони приміщень, у котрих є тверді або волокнисті

горючі речовини. Горючий пил і волокна не виділяються.
Клас П-ІІІ – зовнішні установки, де застосовують або
зберігають горючі рідини з температурою спалаху пари понад 61 С, а
також тверді горючі речовини.
Клас зони визначають технологи спільно з електриками
проектної або експлуатаційної організації, виходячи з характеристики
навколишнього середовища.

7.7 Пожежна безпека будівель та споруд

На розвиток пожежі у будівлях та спорудах значно впливає
здатність окремих будівельних елементів чинити опір впливу

теплоти, тобто їх вогнестійкість.
Вогнестійкість – здатність будівельних елементів та
конструкцій зберігати свою несучу здатність, а також чинити опір
нагріванню до критичної температури, утворенню наскрізних тріщин
та поширення вогню. Вогнестійкість конструкцій та елементів
будівель характеризується межею вогнестійкості.
Межа вогнестійкості – це час (у годинах) від початку

вогневого стандартного випробування зразків до виникнення одного з
граничних станів елементів та конструкцій (втрата несучої та
теплоізолюючої здатності, щільності). Межі вогнестійкості та
максимальні межі розповсюдження вогню визначаються шляхом
дослідження у спеціальних печах під відповідним навантаженням.
Межа розповсюдження вогню - максимальний розмір

пошкоджень, см, яким вважається обвуглення або вигорання
матеріалу, що визначається візуально, а також доплавлюванням
термопластичних матеріалів.

197