Page 194 - 4275

екзотермічних реакцій, що призводить до виникнення полум’янистого
горіння. Температури спалаху та спалахування належать до
показників пожежовибухонебезпечності лише рідин та твердих
речовин.
Важливими показниками, що характеризують
пожежовибухонебезпечні властивості газів, рідин та пилу, є
концентраційні межі поширення полум’я (запалення).

Нижня (НКМ) та верхня (ВКМ) концентраційні межі
поширення полум’я – це мінімальна та максимальна об’ємна (масова)
доля горючої речовини у суміші з даним окислювачем, при яких
можливе займання (спалахування) суміші від джерела запалювання з
наступним поширенням полум’я по суміші на будь-яку відстань від
джерела запалювання.

Концентраційні межі запалювання визначаються за формулою
Ле-Шательє
100
  (7.1)
n C
 i
 i 1 m i

де  – межа запалювання (верхня чи нижня), % об.;

С і – концентрація і-того компонента в горючій суміші. Причому
сума всіх концентрацій рівна 100 %.
Мі – відповідно верхня чи нижня межа запалювання компоненту
суміші.
Суміші, що містять горючу речовину нижче НКМ чи вище
ВКМ, горіти не можуть. Наявність областей негорючих концентрацій

та матеріалів надає можливість вибрати такі умови їх зберігання,
транспортування та використання, при яких виключається можливість
виникнення пожежі чи вибуху.
Значну вибухову та пожежну небезпеку становлять різноманітні
горючі пиловидні речовини в завислому стані. Залежно від значення
нижньої концентраційної межі поширення полум’я пил поділяється на
3
вибухо- та пожежонебезпечний. При значенні НКМ менше 65 г/м
пил є вибухонебезпечний (пил сірки, муки, цукру), а при інших
значеннях НКМ – пожежонебезпечним (пил деревини, тютюну).
Розрізняють також нижню (НТМ) та верхню (ВТМ)
температурні межі поширення полум’я газів та парів в повітрі. НТМ
та ВТМ – це такі температури речовини, за яких їх насичені пари
утворюють в даному окислювальному середовищі концентрації, рівні

відповідно НТМ та ВТМ. Температурні межі поширення полум’я

194