Page 15 - 4266

досліджувати вплив висоти джерела викиду на поширення
забруднення в атмосфері при невідомих інших умовах.
Таким чином, змінюючи висоту джерела викидів в
атмосферу, можна в деяких межах регулювати як величину

концентрації речовини, так і дальність її поширення, а отже, і
величину зони забруднення.
ІІ етап. Моделювання дальності поширення домішок в

атмосфері з урахуванням агрегатного стану речовин.
Речовини за агрегатним станом можна віднести до одного з
таких видів: тверді, газоподібні, рідкі та аерозолі. Кожен з них
характеризується різною швидкістю осідання в повітрі.

Це безпосередньо впливає на час перебування забруднювача
в атмосфері від моменту викиду його в атмосферу до моменту
його осідання на поверхню Землі (або водну поверхню). Звісно,

чим довше домішки будуть перебувати в повітрі, тим далі вони
можуть бути віднесені від джерела його викиду. Тобто тим на
більшій площі різні об'єкти будуть зазнавати шкідливого впливу

забрудненої атмосфери.
Урахування швидкості осідання речовин різного агрегатного
стану дозволяє уточнити модель дальності поширення домішок у

повітрі. У цьому варіанті модель набирає вигляду
L(Н, F) = 30 ∙ (5–F) ∙ Н, (2.2)
де F – коефіцієнт швидкості осідання речовини в повітрі.
Зрозуміло, що чим більші і важчі часточки речовини, тим

більша швидкість їх осідання, а отже, тим ближче до джерела їх
викиду вони випадають на поверхню землі (табл. 2.4).
ІІІ етап. Моделювання дальності поширення забруднюючих

речовин в атмосфері з урахуванням перегріву факела. Відомо, що
всі матеріальні предмети незалежно від їх агрегатного стану
притягуються до Землі. При цьому завжди діє закономірність –
більш важкі зазнають більш сильного тяжіння. Якщо питома вага

цього предмета більша за питому вагу середовища, в якому він
перебуває (повітря, вода), то такий предмет намагається
опуститися якомога нижче. Але якщо питома вага предмета

менша питомої ваги середовища, то він піднімається вгору. Отже,
речовини, легші за повітря, прагнуть піднятися якомога вище
(перш за все гази, аерозолі).

15