Page 14 - 4266

викидає джерело, перевищує природний фон або установлену
норму (наприклад, санітарний регламент ГДК речовини).
Оскільки шкідливі викиди в атмосфері можуть
поширюватися на дуже великі відстані (сотні і навіть тисячі

кілометрів), то для запобігання завданню шкоди навколишньому
середовищу і перш за все людям для підприємств відповідно до
законодавства встановлюють санітарно-захисні зони (СЗЗ)

залежно від їх потужності, характеристик технологічного
процесу, характеристик та кількості забруднюючих речовин,
випромінення, шуму, вібрацій і т.д. Крім цього, для кожного
підприємства встановлюють гранично допустимі викиди (ГДВ)

домішок в атмосферне повітря.
Розглянемо процес моделювання дальності поширення
домішок в атмосфері.

Моделювання будь-якого процесу звичайно відбувається
послідовно від найбільш простого до найбільш досконалого
варіанта, який найбільш адекватно і точно відображає цей процес

відповідно до рівня наших знань і можливостей на даному етапі
його вивчення. Проілюструємо цю процедуру на поетапній
побудові моделі дальності поширення речовин в приземному

шарі атмосфери в зоні викидів точкового (поодинокого)
стаціонарно організованого джерела.
І етап. Найбільш проста модель поширення в повітрі
атмосфери конкретного окремого забруднювача зводиться до

урахування впливу висоти (Н) джерела (тобто окремої труби) на
дальність (L) забруднення повітря цією домішкою. Звичайно,
така оцінка буде досить приблизна, проте і використовують її для

відносно грубих припущень у першому наближенні.
Дальність поширення речовини від джерела її викиду
залежно від його висоти можна оцінити за допомогою виразу
L(Н) = Кн ∙ Н, (2.1)

де Н – висота труби, м;
Кн – коефіцієнт, який враховує агрегатний стан речовини
(для газів Кгн=120, для твердих речовин Ктвн=90).

Вплив агрегатного стану враховується досить приблизно
згідно з емпіричними дослідними даними. Проте на даному етапі
це дозволяє здійснити оцінку дальності зони забруднення з

досить задовільним наближенням. Ця модель дозволяє

14