Page 14 - 4242

глибиною зростає мінералізація вод. Основні компоненти мі-
нералізованих вод – хлориди і сульфати натрію, калію, каль-
цію, магнію та деяких інших елементів, карбонати лужних і
бікарбонати лужних і лужноземельних елементів, часто сірко-
водень, вуглекислота, а також бром, йод, аміак та вуглеводне-
3
ві гази. Мінералізація коливається від декількох сот г/м у прі-
3
сних водах до 250-300 кг/м у насичених розсолах.
За сприятливих умов у деяких районах утворились
скупчення вуглеводнів. Поклади вуглеводнів можна поділити
на чисто газові, газоконденсатні, газонафтові, нафтові і твер-
добітумні. В межах покладу вуглеводні розподіляються у від-
повідності із законом гравітації: легкі газоподібні компоненти
займають підвищені ділянки покладу, важчі рідкі вуглеводні –
понижені. Якщо в покладі присутня вода, то рідкі вуглеводні
займають середнє положення, тобто розташовані над водою.
У районах розташування багатовіковомерзлих порід можуть
траплятися так звані газогідратні поклади, у яких природний
газ перебуває в твердому стані (у вигляді сполук з водою).
Рідина або газ у порах порід перебуває під більшим або
меншим тиском. Цей тиск прийнято називати поровим. Тиск
рідини або газу в колекторах, тобто в породах, пори яких спо-
лучені одна з одною, називають пластовим. Пластовий (поро-
вий) тиск з глибиною, як правило, зростає. Як правило, він
дорівнює статичному тиску стовпа прісної або помірно соле-
ної води висотою від розглядуваної точки до поверхні моря.
Відношення пластового (порового) тиску до тиску сто-
впа прісної води, висотою від розглядуваної точки до денної
поверхні, називають коефіцієнтом аномальності.
Р
К   gz (1.1)
пл
а
пл
в
де Р пл – пластовий тиск на глибині z пл, Па;
3
 в – густина прісної води ( в = 1000 кг/м );
2
g – прискорення вільного падіння, м/с .
Якщо величина коефіцієнт аномальності коливається в
межах 1К а1,1 то пластовий тиск вважають нормальним.
Якщо К а>1,1, то пластовий тиск вважають підвищеним або
аномально високим, а при К а<1 – пониженим або аномально

13