Page 15 - 4218

регіональне мистецтво та архітектура прикарпаття
Франківщини. На цей період припадає інтенсивний розвиток промислового виробництва краю:
розпочали випускати продукцію Надвірнянський нафтопереробний і ямницький цементний за-
води, дала першу електроенергію Бурштинська ДРес, запрацювали заводи машинобудування і
будівельної індустрії. згодом будуються нові хімічні підприємства міста Калуша та заводи Івано-
Франківська: «Позитрон», «ТОс», «Індуктор», «Автоливмаш», «Карпатпресмаш», що вимагало
від архітекторів продуктивної проектної діяльності для розвитку соціальної інфраструктури по
обслуговуванню цих виробничих комплексів. Для задоволення всезростаючих потреб з виконан-
ня проектних робіт в активно розвиваючому місті хіміків Калуші 1969 року було створено Ка-
луський відділ Івано-Франківської філії «Діпромісто».
Це дозволило розпочати велику комплексну програму забудови мікрорайонів у цьому місті
об’єктами не лише житлового, а й громадського, соціального та побутового призначення. «Діпро-
містівці» запроектували в Івано-Франківську мікрорайони: Пасічна Північна, східна житловий
район та на Набережній імені стефаника, мікрорайон для малосімейних на вулиці Мазепи та на
вулиці Вовчинецькій для заводу «Позитрон» тощо, які сьогодні збагатилися новими сучасними
виразними спорудами.
У 1970-х було започатковано важливий для Карпатського регіону напрям на розвиток ре-
креаційно-курортної сфери. саме тоді запроектовані та споруджені Верховинська та Шешор-
ська туристичні бази, профілакторій в селі Шевченкове Долинського району, турбази в яремчі,
Косові та Рахові, піонерські табори в селах Микуличин, Вигодівка і Вістова. Красиві споруди
з’явилися в багатьох селах та містах області, серед яких технікум МОД в місті Коломиї, будинок
дитячої творчості та училище декоративного та прикладного мистецтва в місті Косові, спорт-
комплекс інституту нафти і газу, бібліотека на 750 тис. томів, критий ринок та будинок одягу в
Івано-Франківську.
Основними виробничими підрозділами інституту були три архітектурно-планувальні май-
стерні й Калуський відділ, а також відділ планування, технічний відділ з групою автоматизова-
ного проектування, відділ механізації і випуску проектної документації, господарська служба,
які нараховували близько 300 працівників.
Період 80-х років минулого століття для інституту «Діпромісто» виявився продуктивним на
цікаві творчі пошуки при проектуванні об’єктів різного функціонального призначення, серед яких
особливо слід відзначити культурно-побутовий комплекс в смт. Делятині й будинки культури в
селах Джурів та Дзвиняч, інженерно-лабораторний корпус на вулиці Гаркуші та кафе «Молочне»
на вулиці Комарова, переговорний пункт на Вічевому майдані й автовокзал, палац піонерів і ста-
діон «Кристал» у місті Івано-Франківську та низку виразних проектів лікувальних закладів, шкіл,
садків, житлових будинків та кварталів і мікрорайонів у районах та обласному центрі.
Упродовж десятиліть в інституті відпрацьовувалась чітка система колегіальності при об-
говоренні проектних пропозицій з залученням широкого кола фахівців та замовників, враху-
вання зауважень і прийняття рішень, що сприяло не лише оптималізації проектної роботи, а й
формуванню традицій у практиці архітектурного проектування. Це, в свою чергу, створювало
сприятливі умови для виховання молодої плеяди архітекторів на прикладі творчості їх старших
колег. завдяки наступності поколінь архітекторів інститут «Діпромісто» виховав не одне по-
коління проектантів, котрі в майбутньому самі створили власні архітектурно-проектні фірми,
основу яких було закладено в інституті.

15