Page 146 - 4201

12 ОСНОВНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ ЗЕМНОЇ КОРИ

На ранніх етапах геологічної історії переважав геосинклінальний тип
розвитку земної кори. З часом все більші і більші території геосинкліналей
втрачали тектонічну активність та перетворювались у області, що розвивались
за платформним типом. Розміри геосинкліналей скорочувались, платформи
збільшувались (рис. 12.1).
Тектонічні етапи розвитку були неоднакові як за характером, так і за
тривалістю. Так, байкальський етап закінчився створенням структур, але без
крайових прогинів (рис. 12.2). Палеогеографічна карта кембрію представлена
на рис. 12.3. У палеозойській ері завершились два тектонічні цикли. Перший з
них – каледонський. Його початкова припадає на кембрій, а остання – між
силуром і девоном. Характеризується повним розвитком аж до завершення, але
на каледонідах виникли спадкові прогини та западини (рис. 12.4). Герцинський
цикл почався між девоном і карбоном, а закінчився на межі пермі і тріасу. Його
перший етап широкого розвитку передових та міжгірських прогинів -
Кіммерійський (Тихоокеанський), - почався між тріасом і юрою та завершився
наприкінці мезозою (рис. 12.5). Він відзначився утворенням Тихоокеанського
вулканічного поясу (рис. 12.6). З кайнозою починається Альпійський

тектонічний етап, який характеризується проявом епіплатформного орогенезу
(рис. 12.7).
Відмінності основних структур земної кори. Платформи
характеризуються більш слабким проявом тектонічних процесів і магматизму,
але й на них утворюються лінійно-витягнені зони опускання (авлакогени) та
зони піднять (дрилові споруди). Геосинкліналі – рухомі (мобільні) області з
проявом інтенсивного магматизму, але й вони мають ділянки з незначною
інтенсивністю тектонічних процесів (серединні масиви).
Зміни у структурі земної кори відбувались закономірно від одного
тектонічного етапу до другого. Вони обумовили палеогеографічні зміни
планети. Відповідно змінювалися й умови осадонакопичення. Тобто на різних
етапах розвитку утворювались різноманітні фації. Все це свідчить про
незворотність розвитку земної кори.
Серед відкладів, тільки у докембрії зустрічаються джеспіліти. З
герцинського етапу з'являються моласи, з нижнього палеозою – солі, а з кінця
девону – вугілля. Кожна епоха характеризується певними формаціями у межах
платформ, геосинкліналей, передових прогинів. Зміни органічного світу теж
пов’язані із перебудовою структури земної кори.

149