Page 61 - 4200

спостерігається із середини XIX ст., а в нашій країні — з
початком індустріалізації. Це знаходить своє відображення в
динаміці міського і сільського населення. У 1926 р. у містах
УРСР проживало всього 18 відсотків населення, до 1970 р. —
62 відсотка, до 1990 р. - 66 відсотків.
В Україні зараз міське населення складає майже 70
відсотків. У країнах Західної Європи число міського
населення — 85-90 відсотків.
Доведено, що велика концентрація міського населення —
це прорахунок у містобудівній політиці. Мільйонне місто
ніяких особливих перевагу порівнянні з містом у 250-500
тисяч жителів не дає, а ось проблем екологічних,
демографічних, транспортних, соціально-психологічних
породжує досить. Чим більше місто, тим старіше населення,
нижча народжуваність, вища захворюваність, більше
розлучень і неповних сімей. Метро, музеї і театри не можуть
компенсувати ці негативні наслідки зайвої концентрації
населення.
Наразі росте стурбованість фахівців із приводу
некерованого росту надвеликих міст, агломерацій. У
соціологічній літературі їх іноді називають раковими
пухлинами планети. У США створено спеціальне міністерство
житлового будівництва і міського розвитку, комітет із
проблем міст при президенті США. Але в країнах з
розвинутими ринковими відносинами є такий могутній
регулятор міського розвитку, як висока ціна на землю у
великих містах.
У сучасну епоху основним фактором виникнення і
розвитку міст є промисловість. Але можуть бути й інші
потреби суспільства. З'являються міста науки, науково-
виробничі, науково-експериментальні центри, оздоровчо-
курортні центри, міста-порти.
Сьогодні головним обмежувальним фактором розвитку
міст є екологія. Вона ж лежить в основі переходу від великих і

61