Page 11 - 4199

н.е. розробив спосіб визначення розмірів земної кулі, йому
належала думка про можливість кругосвітнього плавання.
Римляни, які перемогли карфагенян в 146 році до н.е.
завоювали всю східну частину Середземного моря і
розповсюдили свій вплив на великі простори Європи, Азії та
Африки. Ці завоювання супроводжувалися описанням
завойованих та близьких до них земель. В 44 році до н.е.
почалося складання карт місцевостей, яке продовжувалось 25
років. До цього часу належать і роботи грека Стробона, який
був прихильником ідеї єдиного Світового океану.
У І ст. до н.е. олександрійський моряк Гіппал відкрив
існування мусонів, цим він пояснив зв’язок між Європою та
Індією.
Римський філософ Сенека (І ст.) висунув космогонічну
гіпотезу, згідно з якою з первинного хаосу виділились і
розділились поступово вода і суша. Океан, на його думку,
джерело всіх вод суші. Сенека вказав на руйнівну силу
прибоїв, перенесення зруйнованого матеріалу течіями. Рівень
океану він вважав постійним, постійною вважав і солоність.
Не всі вчені древнього світу сходилися в поглядах. Серед них
Птоломей, який першим побудував карту в конічній проекції,
дав опис близько 8 тис. місць з вказівкою їх широти та
довготи.
Для науки того часу характерна слабка диференціація.
Подорожі та плавання носили практичний характер, але уже і
тоді описувалися і вивчалися різні явища – течії і вітри.
Середні віки характеризувалися застоєм у науці. Нові
завойовники – араби, що створили в VII ст. Велику державу,
почали плавати в IХ ст. торговими шляхами в Індію та Китай,
особливо з винаходом китайцями компасу.
У ХІ ст. відзначається плаванням норвежців. Вони
відкрили Гренландію, Лабрадор, Ньюфаунленд та береги
північно-східної Америки. Проте протягом трьох століть ці
відкриття були забуті.

9