Page 8 - 4199

Астероїди, метеори і комети - це малі тіла Сонячної
системи. Періоди обертання астероїдів навколо Сонця біля 5
років.
Порох, який знаходиться в міжпланетному просторі є
результатом зіткнення астероїдів. На Землі його знайти важко
і тільки на дні глибоких областей океану він за довгі віки
накопичувався у вигляді особливих осадів - червоної глини.
-3
Маса астероїдів не велика і складає 10 маси Землі.
Питання походження Землі має велике значення. Витоки
зародження науки про Землю та небесні тіла, що її оточують
виникають в глибокій давнині. Особливо важливою була
середина ХVІІІ ст. , в цей час однією з перших наук стала
астрономія.
Рівень знань досяг такого степеня, що Кант і Лаплас
висунули гіпотезу походження Сонячної системи. За їх
гіпотезою нагріта протопланетна маса оберталася, як тверде
тіло. У процесі обертання вона згущувалася, а матерія, яка
складала це тіло, збиралася до центру, згущувалася внаслідок
остигання та стискування. Ці космогонічні гіпотези, як писав,
О. Ю. Шмідт “пробили отвір “ в метафізичному світогляді,
приблизились до поняття об’єктивної реальності, визначили
матеріалістичну лінію розвитку космогонії.
В 1943 - 1946 роках одночасно появилися гіпотези
О. Ю. Шмідта та німецького фізика Вайнцзеккера.
Створюючи свою “метеоритну” гіпотезу формування планет
Шмідт припустив, що колись Сонце захопило частину
холодної газопилової хмари, яка стала обертатися навколо
нього. Спочатку ця хмара перетворилася в рій метеорів, а
потів в систему великих планет і астероїдів.
Із сучасних моделей походження і розвитку Сонячної
системи заслуговує уваги модель, запропонована Х. Альвеном
і Г. Арреніусом. В ній на базі сучасних досягнень фізики
розглянуті нові фактори, які могли бути на ранньому етапі
утворення Сонячної системи. До них належать процеси

6