Page 20 - 4198

другій половині XIX століття були спроби налагодити обмін
метеорологічними спостереженнями між деякими країнами
(між Францією і Росією, Англією і Францією, Росією і
Німеччиною).
Перший міжнародний метеорологічний конгрес відбувся
у Відні у вересні 1873 р. На ньому була створена Міжнародна
метеорологічна організація, яка у 1947 р. була перетворена у
Всесвітню метеорологічну організацію (ВМО). Це -
спеціалізована структура ООН. Вона здійснює обмін
метеоданими між службами усіх країн, слідкує за
дотриманням єдиної методики спостережень, піклується про
розповсюдження результатів науково-методичних досліджень
та обмін ними. Кожна країна у встановлений термін передає
через визначені радіоцентри, телефонним та телеграфним
зв'язком метеодані. Ці спостереження зі всієї північної півкулі
можуть бути зібрані службою будь-якої країни за 2-3 години,
зі всієї земної кулі - за 7-8 годин.
Складне завдання міжнародного співробітництва в галузі
метеорології повинна вирішити Всесвітня служба погоди, яка
почала діяти 1 січня 1968 року. В її складі створені три
категорії метеоцентрів: світові, регіональні та національні (або
територіальні). У світові центри, які знаходяться у Москві,
Вашингтоні і Мельбурні, надходять дані звичайних
спостережень зі всього світу і вся інформація, яку отримують
з метеорологічних космічних систем. Регіональні центри
ведуть збір даних з територій, що простягуються на декілька
тисяч кілометрів з метою перспективного вирішення
глобальних проблем. Найбільшого значення між тим останнім
часом набула проблема зміни клімату на земній кулі як під
впливом природних причин, так і внаслідок людської
діяльності. Значення для життєдіяльності людини
метеорологічних та гідрологічних умов надзвичайне. Загальну
увагу привертають такі стихійні лиха, як: посухи,
катастрофічні повені, лавини, тайфуни. Вони можуть

19