Page 9 - 4194
P. 9

Для науки характерне діалектичне поєднання процесів
           її диференціації та інтеграції, розвитку фундаментальних та
           прикладних досліджень.
                У  стародавньому  світі  наука  не  була  поділена  на
           окремі напрямки, а вся перебувала під впливом філософії.
           Філософія i природничі науки створювались як одне поле,
           як  одна  система  поглядів,  а  їх  творці  були  філософами-
           природознавцями.  Тому  на  цьому  етапі  науці  притаманна
           певна  абстрактність,  деякий  відхід  від  істини,  прагнення
           кожного вченого зображати світобудову в цілому. Це було
           слабкою стороною стародавньої науки. Відомими предста-
           вниками науки цього періоду були Демокріт /460-370 pp. до
           н.е., ввів поняття атомів, з яких складається Всесвіт/, Гіпо-
           крат /460-370 pp. до н.е., створив систему спостереження i
           обстеження  хворих,  деякі  методи  їх  лікування,  уявлення
           про цілісність організму/, Платон /428-347 pp. до н.е., філо-
           соф-ідеаліст,  висунув  ідею  створення  ідеальної  держави,
           розкрив уявлення космосу/, Арістотель /334-322 pp. до н.е.,
           заснував  індуктивний  метод  i  першим  усвідомив  необхід-
           ність  систематизованого  дослідження,  визначив  життя  як
           здатність до самозабезпечення, а також до незалежного ро-
           сту i розпаду, розділяв зоологію на три частини: анатомію,
           загальну  фізіологію  та  ембріологію/,  Архімед  /287-212  pp.
           до н.е., розв'язав ряд задач  із визначення площ та об'ємів,
           поклав  початок  статиці  та  гідростатиці,  винайшов  гвинт,
           системи  важелів,  блоків,  поліспастів,  військові  метальні
           машини/.
                В епоху Відродження /XVI-XVIIст./ наука ніби прой-
           шла через призму "диференціації" і поділилася на ряд роз-
           межованих  між  собою  окремих  наук,  які  втілювала  в  собі
           елементи  лояльного  застосування.  В  цей  час  народилася
           сучасна наука. Епоха Відродження дала людству Леонардо
           да Вінчі /1452-1519 pp./, Миколу Коперніка /1473-1543 pp./,
           Джордано Бруно /1548-1600 pp./, Іогана Кеплера /1571-1630
           pp./, Ісаака Ньютона /1643-1727 pp./ та ін. Подальший роз-
           виток отримала філософія, сформувались фізика, хімія, ма-
           тематика.  У  ХVI-ХVII  ст.  відбувалося  швидке  зростання
           мануфактурного виробництва i торгівля, зародилися i поча-
           ли  розвиватися  капіталістичні  відносини.  Розвиток  капіта-


                                          8
   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14