Page 71 - 4189

Рисунок 2.27 - Узагальнений спектр азимутів q() для ПСС,
відпрацьованої з використанням БС із двома ЛЗ

Сталість максимальної кількості трас q витримується для
невеликого діапазону азимутів, близьких до азимутів ЛП. Це є
істотним недоліком ортогональних систем. Цей недолік не дозволяє
одержати необхідні дані для вивчення азимутальної анізотропії у
всьому діапазоні азимутів.
Положення різко погіршується при спробі вивчати анізотропію у
межах одного біна або декількох сусідніх бінів. Як приклад наведемо
спектри (рис. 2.28) азимутів і віддалень для 4-х бінів, розташованих у
центрі площинної системи, відпрацьованої з використанням БС виду
(рис. 2.23). Кожний з бінів містить 20 СТ із властивими азимутами та
віддаленнями. Спектри побудовані в полярній системі координат.
Напрямок ліній вказує азимут СТ, а довжина лінії - відстань ПЗ-ПП.
Рис. 2.28 свідчить про збіг ряду азимутів і ряду віддалень, а також про
близькість всіх азимутів до азимута ЛП і про відсутність спостережень
у секторі азимутів, близьких до азимута ЛЗ. Таким чином, можна
зробити висновок, що ортогональні ПСС розглянутого типу для
вивчення азимутальної анізотропії мало придатні.

Рисунок 2.28 - Азимутальні спектри для 4-х сусідніх бінів,
розташованих у центрі ПСС

70