Page 69 - 4189

діапазоні віддалень. Однак, при розташуванні ЛЗ ортогонально
відносно ЛП, це недосяжно. Розширення смуги значень m, близьких до
максимального, відбувається при відносному зменшенні довжини ЛЗ,
розташованого в центрі БС виду (рис. 2.20). Із збільшенням кількості
ЛЗ у центрі БС, наприклад, до двох (рис. 2.23) область максимальних
значень т в узагальненому спектрі m(l) (рис. 2.24) звужується.

Рисунок 2.24 - Узагальнений спектр віддалень m(l) для ПСС,
відпрацьованої з використанням БС із двома ЛЗ

Оптимальними є узагальнені й часткові спектри віддалень для
систем спостережень, реалізованих за допомогою колових БС. Ці
спектри мають однакове число трас m у всьому діапазоні віддалень l.
Широкому застосуванню таких систем перешкоджає їхня недостатня
технологічність.

2.5.2 Азимутальні спектри систем спостережень і вимоги до них
при вивченні анізотропії
Системи спостережень, які застосовуються у тривимірній
сейсморозвідці і їхні елементи (ФС, БС, СС, біни) мають різні
азимутальні спектри q(). Варто розрізняти узагальнені азимутальні
спектри q(), що характеризують розподіл СТ по азимутах для всіх
віддалень l, властивих ПСС або її елементам, і часткові спектри q(),
побудовані для фіксованого віддалення l або фіксованого інтервалу
віддалень.
Для вивчення азимутальної анізотропії бажано мати
широкосмугові еквідистантні Δ=const спектри, що володіють
сталістю значень q і q у всьому діапазоні (0 - 360°) азимутів при
малому кроці Δ їхньої дискретизації. Ця вимога досяжна тільки при
колових і радіально-кільцевих спостереженнях. У
сейсморозвідувальній практиці найбільше застосування мають
ортогональні системи. Із цієї причини розглянемо особливості
узагальнених і часткових спектрів, реалізованих за допомогою таких
систем.
Раніше, на рис. 2.24, був показаний розподіл векторів, що
характеризують азимути СТ (ліній ПЗ-ПП) для БС типу «Хрест».

68