Page 44 - 4187

44

Посилання на певного автора подають таким чином: ініціал,
пропуск, прізвище. Після написання ініціалу ОБОВ’ЯЗКОВО робити
пропуск, наприклад: Ф. Кафка.
У випадку посилання на працю, яка має чотири або більше
авторів, у тексті згадують першого з них із додаванням слів “зі
співавторами”, а в посиланні після прізвища ставлять слова “та ін.” –
для праць українською, “и др.” – російською, “et al.” – для праць,
написаних мовами з латинським алфавітом. Посилання на праці,

описані за назвами, виконують частиною назви, яка дає змогу знайти
працю в списку літератури, наприклад: “Як зазначено в “Енциклопедії
освіти” ( 2007) ... [15, c. 118].
Так само роблять посилання на праці авторів, прізвища яких не
введені безпосередньо в речення незалежно від мови публікації.

Якщо наводять декілька джерел, то між їх номерами ставлять
крапки з комами (;), наприклад: “Моделі лексичної когезії в
технічному тексті були об’єктом дослідження багатьох вітчизняних і
зарубіжних науковців [7; 18; 23; 39; 36]”.
У межах одного посилання праці перелічують ЗА
АЛФАВІТНИМ ПОРЯДКОМ прізвищ їхніх авторів,
відокремлюючи праці одного автора від праць іншого крапкою з

комою (;).
УВАГА! Посилаючись на інформацію із праць автора, запозичену
ним ііз іншої публікації, в посиланні згадують прізвище автора
інформації і рік виходу його праці, а далі після слова “див.” (дивися) або
слів “цит. за” (цитовано за) роблять посилання на джерело запозичення.
До переліку використаної літератури джерело запозичення не

включають.
Використовувати праці інших авторів можна шляхом
цитування, перефразовування, або узагальнення.
До дослівного цитування (включно з помилками і знаками
пунктуації) слід вдаватися тільки тоді, коли мова джерела є
своєрідною, провокативною, або тоді, коли дослівна передача тексту
є історично важливою. Цитування варто звести до мінімуму і

вдаватися до нього лише тоді, коли воно справді необхідне.
Формальні правила цитування такі:
– цитата не повинна бути надто довгою;
– цитата повинна бути дослівною, без довільного скорочення
авторського тексту і без перекручень думок автора;
– вилучення певних фрагментів, яке дозволяє уникнути довгого

цитування, позначається трикрапкою (...) у будь-якому місці цитати
(на початку, всередині, в кінці). Якщо перед випущеним текстом або
за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;