Page 8 - 4178

2. ТЕРИТОРІАЛЬНО-ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ МАЛОГО МІСТА

Загальні завдання проекту міста вирішуються у його генеральному плані на основі
попередньо розробленої концепції, що базується на пріоритетних напрямках його розвитку,
враховуючи положення в регіоні, економічний, соціальний потенціал, рекреаційні ресурси,
корисні копалини тощо. Робота над генеральним планом починається з визначення плану-
вальної, функціональної, архітектурно-композиційної структури міста.
Планувальна структура міста визначається формою міського плану з конфігурацією
основних магістралей, вулиць, що прокладаються за основними напрямками зв'язків,
проходять у самому місті і продовжуються за його межами як зовнішні автодороги
міжміського значення.
У планувальній структурі міста треба виділяти головні магістралі, що з'єднують
основні функціональні зони і фокуси тяжіння. Це планувальний каркас, що містить
концентрацію основних функцій і зон ділової активності.
Властивості формування планувальної структури малих міст залежить від
розташування у системі розселення, взаємозв'язку з іншими поселеннями, а також від
природних умов: рельєфу місцевості, лісових масивів, річок і водоймищ.
Планувальна структура міста є досить інерційною системою і не змінює свого
характеру з історичних часів, коли виникло місто. Серед планувальних структур міст можна
виділити основні типи:
1. Лінійно-смугова структура властива містам з населенням у межах 10 тис.
мешканців вздовж транспортних артерій, що утворюють смуги розселення. Зазвичай
основою планувальної структури такого міста є транзитна магістраль міжміського значення,
до якої приєднуються короткі житлові вулиці на відстані пішохідної доступності, що
властиво і обмежує границі міста. Лінійні форми планів можуть бути притаманні містам, що
засновані на берегах річок, озер та інших водойм.
2. Лінійно-гілкова форма планувальної структури притаманна малим містам з чисель-
ністю населення більше ніж 10 тис. Така форма зумовлена їх історичним походженням, а
саме: розташуванням на перетині транспортних артерій. Часто паралельно до автомагістралі
проходить залізниця, утворюючи транспортний коридор. Основна забудова зосереджена
вздовж магістралей, що і визначає форму плану міста. Розвиток міста відбувається
завдяки освоєнням територій між магістралями.
3. Радіальна структура з променевим напрямком вулиць характерна для міст з
населенням 20-50 тис, що розросталися навколо первинного ядра, яким міг бути, наприклад
замок, торговельна площа. Історичне ядро з ринковою площею і прямокутною системою
вулиць було обмежене кільцевою дорогою, до якої примикали радіальні магістралі.
Центрична структура сприяє компактності міського плану і може бути розвинена за
напрямами основних зв'язків.
Для усунення транзитних транспортних потоків, що проходять центральною
частиною міста, проектують об'їзну дорогу, що дозволяє перетворювати центральну
транзитну магістраль у внутрішньоміську.
Розроблення генерального плану міста супроводжується удосконаленням
планувальної структури, часто її ускладненням, що проявляється у трасуванні нових вулиць
до осередків тяжіння потоків людей і транспорту, або впорядкуванням планувальних
одиниць-кварталів і мікрорайонів.
Під час розроблення генерального плану міста потрібно з'ясувати тип
планувальної структури, позначити її вузли, визначити її конфлікти і шляхи їх

6