Page 12 - 4173

Тому згадана постанова ВРУ "Про земельну реформу" зобов’язувала місцеві
ради до 15 березня 1991 р. провести інвентаризацію земель усіх категорій,

виявити земельні ділянки, що використовуються не за цільовим призначенням,
нераціонально, або способами, які призводять до зниження родючості грунтів,

погіршення їх екологічного стану.
Інакше кажучи, інвентаризація мала б забезпечити створення "первинного

земельного кадастру", на базі якого стало б можливим ведення чергових

кадастрових планів (карт) із відображенням усіх об’єктів кадастрового обліку.

Звичайно, що у визначені жорсткі терміни неможливо було провести

детальну інвентаризацію земель усіх категорій. Тому основна увага

зосереджувалася на одержанні відомостей про землі сільськогосподарських

підприємств. Це задовольняло потреби реформування земельних відносин,

насамперед, у сільському господарстві.

На прискорення ринкових реформ в Україні, стимулювання

ефективного землекористування та підприємницької діяльності, заохочення

інвестицій у реалізацію програм соціально-економічного розвитку направлений

Указ Президента України від 12 липня 1995 р. № 608/95 "Про приватизацію та

оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для

здійснення підприємницької діяльності" [58].

У ході проведення таких важливих етапів земельної реформи, як

роздержавлення і приватизація землі, виникла необхідність у законодавчому

регулюванні нових земельних відносин у країні. Цій меті відповідав Земельний

кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 25 жовтня 2001 р.

Реформування земельних відносин у напрямі роздержавлення і

приватизації землі з метою підвищення ефективності її використання й охорони

супроводжується комплексом землевпорядних і земельно-кадастрових дій як

правового, так і організаційно-господарського характеру. Спираючись на

правову базу, чинне земельне законодавство України, проведена, в основному,

інвентаризація земель, виокремлено землі запасу і резервного фонду,

10