Page 11 - 4173

1 ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ІНВЕНТАРИЗАЦІЮ ЗЕМЕЛЬ
1.1 Поняття державної інвентаризації земель

Одним із методів отримання інформації для ведення державного
земельного кадастру є інвентаризація земель.

Термін ''інвентаризація'' (з анг. inventory) означає перепис, облік.
У загальному розумінні, інвентаризація (від лат. invenire – знаходити) –

це процес складання детального опису майна [63].

Перші спроби облікувати землі (визначення границь земель та їх площ)

проводились ще в стародавньому Єгипті приблизно 2000 років до нашої ери.

Найстаріша кадастрова карта зберігається в Стамбульському музеї в

Туреччині. Це глиняна табличка із зображенням районів, які підлягали

оподаткуванню. Цей документ датується приблизно 2200 роком до н.е.

Одним із найвідоміших кадастрових проектів був ''Domastic book'' в

Англії (1085 р.). Це найбільша колекція фактів про землю і найважливіші

податкові документи.

Розвиток земельного кадастру, а, відповідно, і вдосконалення обліку

земель відбулися в 17-19 ст. в Італії та Австрії.

За часи радянської влади земельно-кадастрові роботи зводились, в

основному, до реєстрації землекористувань та обліку закріплених за ними

земель. При цьому реєстрація землекористувань не мала суттєвого юридичного

значення, оскільки була відсутня приватна власність на землю.

У 80-90 роках стає очевидним, що ринкова економіка набагато

ефективніша за державну.

Необхідність реформування земельних відносин в Україні знайшла

законодавче відображення у постановах Верховної Ради України від 13 грудня

1990 р. ''Про земельну реформу'', від 13 березня 1992 р. "Про прискорення

земельної реформи та приватизацію землі" та в низці ухвал місцевих рад

[58].

Проведення земельної реформи вимагало необхідної інформації про землю.

9