Page 80 - 4172
P. 80

µ  − в'язкість витисного агента,
                       В
                     V  − швидкість нагнітання витисного агента,
                       B
                     т − пористість,
                     δ   −  міжфазний  натяг  на  границі  «вуглеводень  (нафта,
                      B
            газоконденсат) − витисний агент».
                     Після заводнення кількість залишкових вуглеводнів у покладах
            може  становити  від  20  до  50  %  і  більше,  а  капілярне  число  для
                                                            -6
            заводнення    мати    величину  10  .  3  метою  досягнення  залишкової
            вуглеводненасиченості, меншої за 10 %, капілярне число повинно мати
                                                 -2
            величину,  більшу  від  10  .  Аналіз  співвідношення  1.6  показує,  що
            підвищення    в'язкості  і/або  швидкості  нагнітання  витисного  агента

            може  збільшити  капілярне  число  лише  в  декілька  разів,  а  шляхом
            зменшення  міжфазного  натягу  на  границі  витисного  агента  з
            вуглеводнем  можна  його  суттєво  підвищити.  Так,  якщо  міжфазний

            натяг  між  водою  і  рідкими  вуглеводнями  в  пластових  умовах  має
            величину в межах 10 – 20 мН/м і при цьому капілярне число становить
                -6
                                                                             -2
            10   то  для  збільшення  його  до  величини  10   необхідно  міжфазний
            натяг зменшити в 10000 разів. Тоді міжфазний натяг витисного агента
                                                                      -3
            з  вуглеводнем  повинен  становити  10   мН/м.  Для    зменшення
            міжфазного    натягу  використовують  хімічні  сполуки,  що  внаслідок

            позитивної     адсорбції      змінюють  фазові й  енергетичні  взаємодії  на
            поверхнях  розділу  «тверда  поверхня  –  вуглеводень  –  вода  −  газ».
            Поверхнева активність таких сполук обумовлена як хімічною будовою,
            наприклад,  дифільністю  їх  молекул,  так  і  зовнішніми  чинниками

            (характер  середовища  і  фаз,  що  контактують,  вміст  цих  сполук,
            температура тощо). Найбільш поширеними серед них є ПАР.
                     Концентрація поверхнево-активних речовин (ОП-10, сульфонол,

            превоцел та ін.) під час перших обробок коливалася від 0,05 до 0,5 %.
            У  результаті  їх  проведення  отримане  значне  додаткове  видобування
            нафти  і  газу.  Але  збільшення  кількості  проведених  свердловино-опе-
            рацій  показало,  що  ефективність  використання  поверхнево-активних

            речовин значною мірою залежить від геолого-промислових умов, типу
            і концентрації ПАР,  що   використовується,  та   інших чинників. За
            понад  тридцятирічну  історію  використання  ПАР  на  нафтових

            родовищах  ПАТ  «Укрнафта»  застосовували  широкий  спектр їх  видів
            (від  ОП-10  до  барвоцелу)  та  різні  технології  (у  цій  різноманітності
            простежується  тенденція  до  ускладнення  самого  процесу  дії).

            Найбільш  ефективними  ПАР,  що  пройшли  широкі  дослідно-


                                                            77
   75   76   77   78   79   80   81   82   83   84   85