Page 79 - 4172
P. 79

ΔС   − втрати  ПАР  у  фільтраті  завдяки  розчиненню  певної  її
                         н
            частини у нафті (властиво тільки оксиетильованим алкілфенолам типу
            ОП-7, ОП-10);
                     ΔС  − втрати  ПАР  у  буровому  розчині  завдяки  її  адсорбції  на
                         т
            твердій фазі.
                     Дослідження,  що  проводяться  з  метою  поглибленого  вивчення
            дії  ПАР  у  полідисперсних  системах,  якими  є  промивальні  рідини,

            вказують на необхідність під час вибору ПАР зосереджувати увагу на
            їх хімічній природі, зокрема, іоногенності та інших колоїдно-хімічних
            характеристиках.  ПАР  можуть  суттєво  змінювати  блокувальну  дію
            фільтратів промивальних рідин. Ефективність застосування кожного з

            типів  ПАР  залежить  від  їх  індивідуальних  властивостей,  які
            проявляються  комплексно  внаслідок  взаємодії  ПАР  з  пористим
            середовищем  і  насичуючими  його  флюїдами,  а  також  взаємодії  з

            реагентами,  що  складають  рецептуру  бурової  промивальної  рідини.
            Результатом  взаємодії  ПАР  з  компонентами  промивальної  рідини  є
            побічні  ефекти,    що  полягають  у  покращенні  змащувальних,

            інгібуючих,  антикорозійних,    структурно-реологічних  та  інших
            властивостей.
                     Доцільність  обробки  конкретної  рідини  поверхнево-активною

            речовиною має бути обґрунтована величиною збільшення коефіцієнта
            відновлення проникності пласта [6].
                     Перші роботи з використанням поверхнево-активних   речовин
            (ПАР)  на  нафтових  родовищах  ПАТ  «Укрнафта»  були  пов'язані

            насамперед  із  підвищенням    нафтовитисних    властивостей  розчинів,
            які  нагнітали  у  привибійну  зону  або  в  поклад.  Це  пояснюється
            основною властивістю ПАР − здатністю концентруватися на межі двох

            фаз  та  покращувати  витиснення  залишкової  нафти  із  порового
            простору.  Практично  всі  відомі  процеси  збільшення  нафтовилучення
            передбачають  мобілізацію та переміщення  залишкових  вуглеводнів в
            обводнених  зонах  пласта.  Їх  мобілізацію  можна  здійснити

            підвищенням  співвідношення  гідродинамічних  і  капілярних  сил,  що
            буде визначатися так:


                                                              V   B
                                                              K     ,                                            (1.6)
                                                           m 
                                                                  B


            де    К  − капілярне число,

                                                            76
   74   75   76   77   78   79   80   81   82   83   84