Page 20 - 4163
P. 20

важливішим напрямом удосконалення суспільного виробництва має бути прискорений
               розвиток виробничої інфраструктура.
                     Основне виробництво і виробнича інфраструктура в сукупності становлять сферу
               матеріального виробництва.
                     Але в міру розвитку суспільства зростають його потреби в духовних благах, які
               створюються  в  нематеріальній  сфері,  що  й  обумовлює  існування  соціальної
               інфраструктури.
                     Соціальна  інфраструктура  –  це  нематеріальне  виробництво,  де  створюються
               нематеріальні форми багатства, які відіграють вирішальну роль у всебічному розвитку
               трудящих,  примноженні  їхніх  розумових  і  фізичних  здібностей,  професійних  знань,
               підвищенні освітнього й культурного рівня.
                     Сфера соціальної інфраструктури включає такі галузі: охорону здоров'я й фізичну
               культуру; загальну середню, спеціальну середню, професійно-технічну й вищу освіту,
               систему     підвищення     кваліфікації   тощо;     житлово-комунальне      господарство;
               пасажирський транспорт і зв'язок; побутове обслуговування; культуру й мистецтво.
                     Згідно з прийнятою у статистиці методикою обліку до соціальної сфери належить
               наука  як  одна  із  форм  суспільної  свідомості,  один  з  головних  факторів  духовного
               розвитку  людини.  Однак  прикладна  наука  має  включатися  в  процес  матеріального
               виробництва як безпосередня продуктивна сила.
                     Така «роздвоєність» властива й торгівлі, транспорту, зв'язку: вони відносяться як
               до  матеріального  виробництва  (тою  мірою,  якою  в  них  продовжується  процес
               виробництва), так і до нематеріального (оскільки пов'язані з обслуговуванням людей).
                     Охорона навколишнього середовища належить до матеріального виробництва, бо
               здійснюється  шляхом  його  вдосконалення.  Водночас  вона  також  стосується  і
               соціальної сфери, оскільки безпосередньо пов'язана зі  створенням сприятливих  умов
               для життя людини.
                     Тривалий  час  в  економічній  літературі,  дана  сфера  людської  діяльності
               включалася  до  невиробничої  сфери,  поряд  з  такими  її  ланками,  як  держапарат,
               партапарат,  управління  громадських  рухів,  армія,  міліція.  Однак  такі  міркування
               неправомірні.  У  сфері  соціальної  інфраструктури  створюються  послуги,  які
               задовольняють  соціальні  й  духовні  потреби  людей,  сприяють  примноженню
               суспільного багатства.
                     Праця,  що  затрачена  на  певну  соціальну  послугу,  є  суспільно  необхідною  і
               корисною.  Вона  рівнозначна  праці  в  сфері  матеріального  виробництва,  тому  її  слід
               визнати продуктивною. Все це дає підстави вважати, що соціальна  інфраструктура є
               сферою  нематеріального  виробництва;  її  не  можна  ототожнювати  з  невиробничою
               сферою.

                     2.2. Продуктивні сили суспільства

                     Засоби виробництва (речовий фактор) самі по собі – це купа мертвих речей. Для
               того,  щоб  почався  процес  виробництва,  їх  необхідно  поєднати  з  робочою  силою
               (особистий фактор). Лише жива праця спроможна воскресити з мертвих і перетворити
               в  діючі  засоби  виробництва.  А  це  означає,  що  вирішальним  елементом  будь-якого
               виробництва є людина з її умінням, виробничим досвідом, навичками до праці. Отже,
               особистий  та  речовий  фактори  виробництва  повинні  постійно  взаємодіяти.  У
               результаті такої взаємодії факторів виробництва виникає нова категорія – продуктивні
               сили.
                     Продуктивні  сили  суспільства  –  це  сукупність  особистих  і  речових  факторів
               виробництва в їх взаємодії та взаємозв'язку.

                                                           20
   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25