Page 20 - 4163

важливішим напрямом удосконалення суспільного виробництва має бути прискорений
розвиток виробничої інфраструктура.
Основне виробництво і виробнича інфраструктура в сукупності становлять сферу
матеріального виробництва.
Але в міру розвитку суспільства зростають його потреби в духовних благах, які
створюються в нематеріальній сфері, що й обумовлює існування соціальної
інфраструктури.
Соціальна інфраструктура – це нематеріальне виробництво, де створюються
нематеріальні форми багатства, які відіграють вирішальну роль у всебічному розвитку
трудящих, примноженні їхніх розумових і фізичних здібностей, професійних знань,
підвищенні освітнього й культурного рівня.
Сфера соціальної інфраструктури включає такі галузі: охорону здоров'я й фізичну
культуру; загальну середню, спеціальну середню, професійно-технічну й вищу освіту,
систему підвищення кваліфікації тощо; житлово-комунальне господарство;
пасажирський транспорт і зв'язок; побутове обслуговування; культуру й мистецтво.
Згідно з прийнятою у статистиці методикою обліку до соціальної сфери належить
наука як одна із форм суспільної свідомості, один з головних факторів духовного
розвитку людини. Однак прикладна наука має включатися в процес матеріального
виробництва як безпосередня продуктивна сила.
Така «роздвоєність» властива й торгівлі, транспорту, зв'язку: вони відносяться як
до матеріального виробництва (тою мірою, якою в них продовжується процес
виробництва), так і до нематеріального (оскільки пов'язані з обслуговуванням людей).
Охорона навколишнього середовища належить до матеріального виробництва, бо
здійснюється шляхом його вдосконалення. Водночас вона також стосується і
соціальної сфери, оскільки безпосередньо пов'язана зі створенням сприятливих умов
для життя людини.
Тривалий час в економічній літературі, дана сфера людської діяльності
включалася до невиробничої сфери, поряд з такими її ланками, як держапарат,
партапарат, управління громадських рухів, армія, міліція. Однак такі міркування
неправомірні. У сфері соціальної інфраструктури створюються послуги, які
задовольняють соціальні й духовні потреби людей, сприяють примноженню
суспільного багатства.
Праця, що затрачена на певну соціальну послугу, є суспільно необхідною і
корисною. Вона рівнозначна праці в сфері матеріального виробництва, тому її слід
визнати продуктивною. Все це дає підстави вважати, що соціальна інфраструктура є
сферою нематеріального виробництва; її не можна ототожнювати з невиробничою
сферою.

2.2. Продуктивні сили суспільства

Засоби виробництва (речовий фактор) самі по собі – це купа мертвих речей. Для
того, щоб почався процес виробництва, їх необхідно поєднати з робочою силою
(особистий фактор). Лише жива праця спроможна воскресити з мертвих і перетворити
в діючі засоби виробництва. А це означає, що вирішальним елементом будь-якого
виробництва є людина з її умінням, виробничим досвідом, навичками до праці. Отже,
особистий та речовий фактори виробництва повинні постійно взаємодіяти. У
результаті такої взаємодії факторів виробництва виникає нова категорія – продуктивні
сили.
Продуктивні сили суспільства – це сукупність особистих і речових факторів
виробництва в їх взаємодії та взаємозв'язку.

20