Page 32 - 4155
P. 32

пластів  виявляється  у  подібності  конфігурації  низки
                            каротажних  діаграм,  кожна  з  яких  відображує  зміну  одного
                            геофізичного  параметра.  Найширше  застосовують  метод
                            електрометрії,  коли  записують  криві  ПС  і  УЕО.  До  нього
                            додають  метод  радіометрії  (записуються  криві  ГК  і  НГК)  та
                            кавернометрію. Особливе значення кавернометрія посідає при
                            дослідженні  потужних  товщ  глин,  які  розбуруються
                            свердловинами  різного  діаметра.  Швидкість  розбурювання
                            залежить від літології глинистих порід та умов їх утворення.
                            Окрім  того,  слід  враховувати  пласти  з  різними  фізичними
                            властивостями  –  насиченістю  нафтою,  газом,  літологічним
                            складом внаслідок фаціального заміщення тощо.
                                  При кореляції спостерігають за подібністю пластів: якщо
                            вона  є  сталою,  то  це  можна  вважати  ознакою  правильної
                            кореляції.
                                  У свою чергу, зміну товщини пластів можна пояснити
                            такими причинами [5]:
                                  –  викривленням  свердловини  –  залежить  частіше  від
                            технічних причин (нахилені свердловини), що визначають по
                            інклінограмах,  і  геологічних  (збільшення  кутів  падіння,
                            особливо на крилах);
                                  –  зміною  умов  нагромадження  осадів  (різні  швидкості
                            опускання  дна  басейну  під  час  седиментації),  ростом
                            структури одночасно з осадонагромадженням;
                                  –  перетинанням  свердловиною  однієї  частини  пласта
                            підкиду або насуву, лежачої складки, поверхні неузгодження;
                                  –  регіональним  зменшенням  товщини  кожного  шару  і
                            пласта.
                                  Виділяють  три  види  кореляції:  загальну,  детальну,
                            регіональну.
                                  Загальна  кореляція  –  зіставлення  розрізів  свердловин,
                            пробурених  у  межах  якої-небудь  площі  або  родовища  від
                            земної поверхні до вибою.
                                  Загальна кореляція починається з виділення і порівняння
                                                           31
   27   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37