Page 29 - 4155

3 ПОБУДОВА КОРЕЛЯЦІЙНИХ СХЕМ

3.1 Види кореляції

При кореляції (зіставлення) геологічного розрізу
насамперед виділяють опорні (або маркувальні пласти і
горизонти, їх ще називають реперами). Опорними
(маркувальними) пластами (горизонтами) називають пласти
(горизонти), фізико-літологічна характеристика яких
відрізняється від характеристики вміщуючих порід і
зберігається у межах усього родовища, нафтогазоносного
району або навіть регіону [1, 5, 6].
Репери дозволяють прив'язувати геофізичні дані до
стратиграфічного розрізу свердловини. В районах, складених
теригенними відкладами, найкращими реперами є:
– регіонально витримані пласти щільних пісковиків,
вапняків та мергелів, що характеризуються максимумами на
діаграмах ρ у, ρ п і I nγ;
– потужні пласти однорідних глин, що характеризуються
низькими і доволі постійними питомими електричними
опорами, стабільною тривалістю проходки, підвищеними
значеннями d c і I γ, мінімумами ΔU вп і I nγ і (при заляганні їх в
товщі піщаних відкладів) позитивними аномаліями ΔU пс
(ρ ф>ρ в);
– потужні піщані пласти, за звичай добре простежуються
на діаграмах U пс і I γ.
У нафтогазоносних районах слід відноситись обережно
до вибору піщаних пластів які реперів питомого електричного
опору. Насичення колекторів нафтою і газом може в значній
мірі змінити питомий електричний опір репера, а відповідно, і
конфігурацію кривої ρ у і тим самим призвести до помилки при
кореляції.
У розрізах свердловин, складених карбонатними і
гідрохімічними породами, до найкращих реперів відносяться:
28