Page 5 - 4154

ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Основним завданням технології машинобудування є
виготовлення виробів заданої якості в необхідній кількості
за найменших затрат матеріалів, мінімальній собівартості і
найвищій продуктивності.
Будь-яку деталь виробу можна представити в вигляді
сукупності геометричних ідеально точних об'ємів, обмежених
циліндричними, плоскими, гвинтовими і іншими поверхнями.
Реальні поверхні деталей відрізняються від номінальних як по
розмірах, так і по формі, розміщенню, шорсткості. Ступінь
наближення виробу до геометрично ідеального прототипу,
описаного кресленням і технічними вимогами, характеризує
його точність.
Стандартами ГОСТ 25346-82, ГОСТ 24642-81 і ГОСТ
2.308-7 встановлено такі показники точності:
- точність розмірів, тобто відстаней між різними
елементами деталі;
- відхилення форми поверхні, тобто відхилення форми
реальної поверхні (профілю) від номінальної поверхні
(профілю);
- відхилення розміщення поверхонь і осей деталей, тобто
відхилення реального розміщення розглядуваного елементу
від його номінального розміщення.
Показником точності розміру під час виготовлення
деталі є похибка розміру, тобто відхилення дійсного значення
розміру від заданого.
Похибки діляться на систематичні, випадкові і грубі.
Систематичними називають похибки, постійні по
величині і напрямку, а також ті, що змінюються по певному
закону. Вплив цих похибок на результати обробки можна
врахувати і за певних умов уникнути.
Випадкові похибки - це похибки, значення і напрям
яких не можна передбачити.
Грубими називають похибки, які явно не відповідають
процесу обробки. Вони в основному бувають наслідком
прорахунків чи недогляду і їх необхідно уникати.
5