Page 142 - 4154

суми.
Враховуючи зазначені правила, загальну похибку
обробки циліндричної поверхні доцільно визначити за
формулою:
2
2
  1,2           . (10.14)
 
обр ( )R н у і т в Ф
Тут 1,2 - коефіцієнт відносного розсіювання. Отримана
за формулою (10.14) похибка обробки відноситься до радіусу.
Загальну похибку обробки відносно діаметру обробки
визначають за формулою:
  2 . (10.15)
обр обр ( )R
Аналіз точності обробки включає побудову теоретичної
діаграми точності. Для цього загальну похибку необхідно
представити як суму двох складових:
     , (10.16)
обр м . .р сист
де Δ сист - систематично закономірно змінна складова похибки,
яка залежить від часу обробки:
   2     . (10.17)
сист і т
Δ м.р. - миттєве розсіювання розмірів з урахуванням похибки
налагодження:

2
2
  2 1,2        . (10.18)
м . .р н у в Ф
Діаграму точності будують в координатах час (τ) - розмір
(d) (рис. 10.4). По осі ординат відкладають найбільше і
найменше допустимі значення розмірів, тобто поле допуску
Т d.
На осі діаметрів від нижньої границі допуску вверх
відкладають величину  min , що рівна найменшому значенню
сист
Δ сист. Отримується певна точка X. З точки Х будують
залежність Δ сист=f(τ) за даними, попередньо вичисленими і
занесеними в таблицю 10.4. Отриманий графік є нижньою
теоретичною границею розсіювання розмірів під час обробки.
Для отримання верхньої границі і лінії середніх значень
розсіювання з точки X вверх відкладають відповідно Δ м.р і
142