Page 69 - 4127

оцінки на відповідний коефіцієнт значимості ознаки.
На завершальному етапі отримані значення сортують
за максимальною сумою та визначають кращий
варіант рішення.
Метод парних порівнянь. Найпоширеніший метод
оцінки альтернативних варіантів. Являє собою
матрицю парних порівнянь, за рядками і стовпцями
якої перелічуються порівнювані альтернативи. Із
пари послідовно пропонованих альтернативних
варіантів експерт обирає кращий. Якщо стосовно
будь-якої пари об’єктів важко зробити вибір, то
варіанти у цій парі альтернатив вважаються
рівноцінними або непорівнянними. Після
послідовного порівняння всіх пар альтернативних
варіантів визначається їх порівняльна перевага за
оцінками експерта. Недоліки методу: за великої
кількості оцінюваних альтернативних варіантів
процедура парного порівняння всіх можливих їхніх
пар стає трудомісткою.
Матричний підхід. Експерти повинні оцінити
відносну вагомість внеску кожної мети в досягнення
мети вищого рівня. Для першого рівня цілей
оцінюється відносна вагомість кожної мети в
досягненні генеральної мети стратегії компанії
нульового рівня. На другому рівні всі підцілі
групуються за їх належністю до визначеної мети
першого рівня, після чого експерти повинні оцінити
відносну важливість внеску цілей кожної з груп у
досягнення відповідної мети першого рівня і т. д. до
нижнього рівня всієї цільової структури стратегії.
При цьому оцінки експерта підцілей у кожній групі
мають становити одиницю. В результаті отримують
оцінки так званих коефіцієнтів зв’язку цілей за
рівнями. Для здобуття узагальненої відносної

69