Page 16 - 4117
P. 16

Достатньо інколи (можна і вручну) змінити  його нахил на кут
           до 12 градусів, а такий шлях по небу наше світило здійснює
           приблизно за одну годину.
                Як  не  парадоксально,  недолік  фоконів  і  фоклінів  тісно
           пов'язаний з їх перевагою – низький коефіцієнт концентрації
           випромінювання      дозволяє     відмовитися     від    системи
           охолодження фотоелементів.
                Лінза  Френеля.  Ще  один  тип  концентраторів  –
           заломлюючий  –  лінза  Френеля.    Вона  складається  з  цілого
           набору призм, складених вершинами докупи так, що поверхня
           лінзи, повернута  до  Сонця, нагадує  розтягнену  гармошку.
                Сонячне  проміння  заломлюється  у  призмах,  причому
           поверхня постійно розміщена до Сонця під таким кутом, що
           заломлені  в  ній    промені  збираються  на  фотоелементі,
           встановленому за вершиною лінзи.
                Ось  чому  лінзу  Френеля  не  потрібно  повертати  у
           вертикальній  площині.  Вона    однаково  добре  працює  при
           високо і низько стоячому Сонці.
                Є  так  звані  плоскі  лінзи  Френеля.  У  них  немає
           гофрованої  грані.  З  вигляду  це  звичайні  призми,  але  деякі
           сегменти     в     такій    призмі     оброблені      жорстким
           випромінюванням,  показник  заломлення  в  них  змінився,  й
           напрям заломлення променя, як відомо, залежить не тільки від
           кута падіння (в лінзі Френеля його задає "гармошка''), а й від
           показника заломлення речовини.
                Призмакон.  Одне  з  найбільш  цікавих  розроблень  –
           призмакон. Це теж призма, але кут при її вершині має строго
           визначену  величину.  Залежно    від  показника  заломлення
           речовини, з  якої  зроблена  призма (частіше це органічне або
           кварцеве  скло),  кут  вибирається  таким,  щоб    будь-який
           промінь,  що  потрапив  у  призму,    вже  не  міг  пройти  через
           відображаючу  поверхню  і  потрапив  у  “пастку”.  Йому
           залишається один шлях – до збираючої грані призми.
                Принцип    роботи    призмакона    базується    на    явищі
           повного внутрішнього відображення: промінь, який входить в
           оптично  більш  щільне  середовище,  відхиляється  настільки,
           що наступну границю розподілу він  перетнути  не може, тому
           що  перевищений критичний для даної речовини кут падіння.
                Призмакони  були  розроблені  в  НВО  "Квант",  у
           лабораторії  кандидата  технічних    наук  Е.Твер'яновича,  але

                                          15
   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21