Page 57 - 382_
P. 57
закріплення тріщин. Далі закачується пісконосій з піском при
постійній або зростаючій витраті рідини і при певній
3
концентрації піску К пр = 40..250 кг/м , яка залежить від
в’язкості рідини, її фільтрівності у пласт і витрат. На
завершення процесу потрібно витіснити суміш рідини з
піском із свердловини у пласт протискуючою рідиною і
закрити НКТ для зниження тиску до атмосферного. Далі,
піднімають НКТ з пакером і опускають глибинне устаткування
для експлуатації свердловин.
Для проведення ГРП на свердловину потрібно завезти
закріплюючий агент (кварцовий пісок) G пс = 10..20 т фракцій
0,6..І мм або 1,0..1,6 мм, рідину розриву пласта (V пс = 10..30
м), рідинупісконосій (V пс = 100..300 м), рідину для
протискування у пласт (V пр) пісконосія в об’ємі тієї частини
свердловини, по якій закачують рідини. Рідина розриву пласта
має бути сумісною з пластовими флюїдами, добре
фільтруватися у низькопроникну породу і не зменшувати її
проникності, не горіти, бути доступною, недорогою і тому для
цього найчастіше застосовують водні розчини ПАР.
Для звичайних ГРП найкраще застосовувати водні
розчини (0,1..0,3%) ПАР і полімерів (ПАА, КЩ, ССБ).
Наприклад, на Прикарпатті застосування 0,4% водного
розчину ПАР забезпечує розвиток і закріплення тріщин піском
3
кількістю до 10 т при концентрації його К пс = 100 кг/м , об’ємі
3
рідини 100 м та її витраті близько 6000 м /добу. Протискуюча
рідина має бути в’язкою і не горіти. Звичайно тут найкращі
водні розчини (0,1..0,3%) ПАР.
Утворення нових тріщин або розкриття існуючих
можливе, якщо тиск, створений у пласті при нагнітанні рідини
з поверхні, стає більшим від місцевого гірського тиску, а для
нових тріщин — ще й міцності порід. Зауважимо, що
утворення нових тріщин характеризується різким зниженням
тиску на гирлі свердловини на 3-7 МПа, яке іноді можна не
помітити. Розкриття існуючих тріщин відбувається при
незмінному тиску, або його незначному збільшенні. В обох
випадках спостерігається підвищення коефіцієнта
приймальності свердловин К прс, який після ГРП повинен
збільшитися не менше, як у три-чотири рази, що вважається
критерієм можливості закріплення тріщин піском.
Тріщини ГРП у неглибоких свердловинах (до 900 м)
мають горизонтальну орієнтацію, а у глибоких — вертикальну
або похилу, близьку до вертикальної. Розвиток тріщин
57