Page 88 - 363_

89

встановлення інших режимів масштабування. Це досягається за рахунок
використання процедури axis.

Команда
axis ([xmin xmax ymin ymax])

встановлює жорсткі межі поля графіка у одиницях величин, що відкладаються
по осях. Команда axis('auto') повертає масштаби по осях до штатних значень

(прийнятих за замовчуванням). Команда axis('ij') переміщує початок відліку у

лівий верхній кут і реалізує відлік з верхнього лівого кута (матрична система
координат). Команда axis('xy') повертає декартову систему координат з

початком відліку у лівому нижньому куті. Команда axis ('square') встановлює

однаковий діапазон змінних по осях графіка. Команда axis ('equal')
забезпечує однаковий масштаб по осях графіка.

В одному графічному вікні можна побудувати кілька графіків із

власними полями за допомогою процедури subplot. Звернення до цієї
процедури повинно передувати зверненню до процедур plot, loglog semilogx і

semilogy і мати такий вигляд:
subplot(m, n, p).

Тут m – вказує, на скільки частин поділяється графічне вікно по

вертикалі, n – по горизонталі, a p – номер підвікна, в якому будуватиметься
графік. При цьому підвікна нумеруються зліва направо та по порядку зверху

вниз.
Наприклад, два попередніх графіки можна вмістити у одному графічному

вікні таким чином:

>> subplot(2, 1, 1);
>> loglog(OM,ACH); grid; title('Графік Амплітудно-Частотної Харак-кі')
>> уlabel('Відношеннн амплітуд')
>> subplot(2, 1, 2);
>> semilogx(OM, FCH); grid, title('Фазо-Частотна Характеристика')
>> xlabel(' Частота (рад/с)'), уlabel('Фаза (градуси)')

Результат подано на рисунку 8.12.
Команда text(x, у, '<текст>') дозволяє розташувати вказаний текст на

полі графіка, при цьому початок тексту розміщується у точці з координатами x
і у. Значення вказаних координат повинні знаходиться усередині діапазону

зміни величин, що відкладаються по осях графіка.