Page 32 - 36

Розглянемо приклад побудови простої хвильової обмотки. Вихідні дані для
побудови цієї обмотки: S  z  k  13 ; 2p  4,обмотка лівоходова. Розрахуємо кроки
e
обмотки:
z 13 1
y  e     ; 3
1
2p 4 4
k  1 13 1
y  y    ; 6
k
p 2
y  y  y  6  3  ; 3 .
2 1

За розрахованими кроками складаємо таблицю 3.3 з’єднань секцій обмотки,
користуючись якою будуємо розгорнуту схему простої хвильової обмотки. При
цьому керуємося загальними принципами, викладеними при побудові схеми прос-
тої петльової обмотки. При першому обході по якорю укладаємо секції 1 і 7
(рис.3.13). Потім здійснюємо другий обхід, третій і т.д., поки не укладемо всі три-
надцять секцій і обмотка не виявиться замкненою (кінець з початком).

Рисунок 3.13 – Розгорнута схема простої хвильової обмотки

Після зображення схеми обмотки креслимо колекторні пластини, з’єднуємо
їх з секціями і визначаємо номер колекторної пластини за номером секції, яка

приєднується до неї. Потім наносимо на схему обмотки дзеркальне зображення
полюсів, визначаємо напрям струмів в секціях під полюсами (правило правої ру-
ки), встановлюємо щітки на колекторі (їх число приймаємо рівним числу полюсів
машини) і визначаємо їх полярність, приймаючи, що струм, який підходить до
щітки, буде давати позитивну полярність щітки (+), а той, що відходить – (--).
Щітки, які мають однакову полярність, з’єднуємо між собою, потім виводимо
провідники від однополярних щіток і приєднуємо їх до клем (+) і (-), які
є виводи обмотки якоря машини постійного струму.